Зціляюча церква

(Дії 3:1-12) Що було спільного між Петром, Іваном та кривим? Лише те, що всі вони знаходилися у церкві. Петро з Іваном йшли поклонитися Богові, а кривий сидів при вході до храму в надії отримати від людей щось для прожиття. Все своє життя він міг лише просити, і більше нічого. В той день, побачивши Петра та Івана, він, як завжди, почав просити милостині. Кривий бачив у них тих, хто міг допомогти у його матеріальних потребах, а Петро побачив скалічену від народження людину, якій необхідне фізичне та духовне спасіння і зцілення. В якомусь сенсі всі ми є такими: кривими, нездатними ходити Божими шляхами. Всі ми криві від гріха, всі блукаємо, як вівці, сподіваючись на милостиню від Бога. Ми чекаємо звільнення від залежностей, покращення моральних та фізичних якостей, але Бог ніколи не береться вирішувати видимі проблеми, бо вони являються лише наслідком. Господь відразу береться за головну причину, за корінь, за духовне. Бог вирішує ключову проблему людини, тоді наслідки зникають самі собою, і все стає на свої місця. Чудо – кривий став здоровим, тому зможе сам заробити на життя, хоча й доведеться трудитися. Мало того, тепер він пізнав Самого Бога, Його вічну силу і славу!

Сьогодні нічого не змінилося. Бог долає не людські залежності, а людську гріховну природу, яка не дає жити повноцінним життям. Господь лікує корені, а не плоди. Якби жебраку без кінця подавали милостиню, це так само без кінця продовжувало би його страждання, а кульгавість нікуди би не поділась. Так виховуються люди, які шукають лише Божих рук, а не лиця. Є церкви, які забезпечують тільки цю сторону. Таким шляхом люди не отримають зцілення, а будуть знати тільки такого Христа, Який дає, а коли не дасть, будуть ремствувати і відійдуть. Ми не зможемо допомогти людині, не познайомивши її з Самим Ісусом. Так проблема не вирішиться. Потрібно знайомити людей не з собою, не з церквою, а з Христом. Петро сказав: що маю, те даю. Що він мав? Та нічого, окрім Христа у собі. Тому задачею церкви є не задовольнити людям другорядні потреби, а показати їх гріховну природу та познайомити з Ісусом – Тим Єдиним, Хто може реально вирішити усі їхні проблеми.

(Ісаї 53:4, Івана 13:34) Христос взяв на Себе немощі та поніс хвороби аж до повного нашого зцілення, і ніколи нас не залишить. Чи готові ми, як Його учні, продовжувати цю справу? Зцілення – це процес. Церква повинна навчати людей жити заново, працювати своїми руками, позбавлятися поганих звичок. Коли ми востаннє переймалися чиїмись проблемами? Коли допомагали комусь проходити важкі ситуації? Так, думати про інших – це дискомфорт, але ж ми хочемо, щоб Христос ніс наші немощі… Чому тоді буває так важко нести чужі? Задумайтеся над цим, адже Христос заповідав нам любити одне одного, як і Він полюбив нас.

(Дії 3:8-9) Преображений кривий, тепер уже здоровий, радів та голосно хвалив Бога. Це прекрасно, адже творіння повинно прославляти Свого Творця. Дуже радісно бачити, як колишні криві славлять Бога, і з їх вуст не перестає литися хвала. Це дивує і торкається людей, змушує їх подивитися на Христа: О, це ж той вчорашній кривий, який тільки просив, а сьогодні на ньому явилися Божі діла!

(Дії 3:12-26) Коли народ збігся подивитися на чудо зцілення, Петро використав цю ситуацію для проповіді Євангелія, та розповів, що чудо робить тільки Бог. Люди часто не розуміють, що Господь діє через людей, являє через них чудо, і починають концентрувати увагу лише на цих людях. В таких випадках треба, як Петро, вчасно перевести ракурс на Бога. Наша відповідальність – переводити людські погляди з себе на Божого Сина, Який чинить зцілення та спасіння.

(2 Кор. 4:5-7) Що таке глиняні посудини? Найчастіше в них складали різний мотлох, і вони пилилися десь в кутку. Це наш образ – дешеві недовговічні вироби, наповнені сміттям, які давно варто викинути…  Але в них поселився Сам Христос і являє через них Свою вічну силу! Посудина повинна славити Того, Хто в ній живе. Як Бог подивиться на те, коли посуд почне хвалитися і величатися одне перед одним? Справжня церква не повинна приписувати слави собі, а показувати світові Бога. Церква відповідає на потреби суспільства, з Божою поміччю зцілює духовно та фізично, допомагає вирішити питання гріха, знайомить з Христом та приписує всю славу Йому!    

(проповідь Івана Свашенка)