Як правильно управляти тим, що нам дає Бог

Ісус Христос наводив для людей притчі, щоб утверджувати істини. Давайте разом розглянемо деякі з них.

(Луки 16:1-12) Хто уособлений у цій притчі? Багатий чоловік – це Бог. Управитель – людина. Суть цієї історії у тому, що всі ми є свого роду управителями. Бог дає нам життя, здоров’я, розум, все, що у нас є. Він вимагає від управителя звіту, як той живе, як витрачає те, що довірив йому Хазяїн. Управитель у притчі зрозумів, що прийшла пора подумати про майбутнє, бо чинив неправильно, і на нього чекала кара. Тоді він прийняв рішення рятуватися і почав виправляти питання боржників Хазяїна. Управитель придумав план, який міг би вирішити проблему і вирушив до боржників. Боржники – це люди, не народжені згори, які повинні покаятися, охреститися, вирішити питання з Богом. Сьогодні ми часто живемо, не зачіпаючи людей, не говорячи їм про Христа, а це треба робити. Хазяїн похвалив управителя за те, що той почав думати про майбутнє і виправляти свої помилки. Зміст цієї притчі також у тому, що в Ісусі завжди є можливість прощення, шанс виправити помилку. Богу подобається, коли ми починаємо робити те, що мали зробити давно. "Сини віку цього догадливіші за дітей світла", "Набувайте друзів через неправедне багатство"... Ці вирази означають, що треба залучати людей до церкви за допомогою того, що дає Бог, використовувати своє майно для розповсюдження Євангелія. Невірність – це неправильне використання того, що дав Христос, а Він дав багато. Ми – управителі свого життя. Якщо ми неправильно ним керуємо – ми невірні. Якщо правильно, Бог поставить нас над багатьом.   

(Луки 16:19-31) Ісус розповів ще одну притчу, про багача і Лазаря. Багач також був при житті управителем, якому Бог дав можливість розкішно жити, гарно одягатися, їсти, проте він не звертав уваги на бідного Лазаря, який лежав біля воріт, бажаючи отримати хоч крихту з його столу. Пройшов час, обоє померли і потрапили до вічності. Бідний – на небо, а багатий – до пекла. Багача поховали, а бідного ангели занесли на лоно Аврамове. Багатий підняв у муках очі і побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. Багач став просити, щоб Лазар дав йому води або принаймні пішов попередити його родичів про те, що чекає на них після смерті. У вічності багач думав, що так само може щось вирішувати, як при житті, а виявилося, що він уже нічого не рішав... Авраам відповів, що багач уже отримав своє добре при житті. Тобто Бог вже звертався до нього, може, через людей, може, через обставини, але той не послухав. Про бідного Лазаря у притчі говориться мало, але сам факт, що він опинився на лоні Аврамовім, говорить про те, що він чинив правильно.

Питання нашої вічності вирішує наше земне життя. Як ми живемо тут, таку отримаємо вічність. Там буде час, коли ми будемо бачити, що сталося, де є ми, а де інші, і зрозуміємо, що є моменти, яких вже не змінити… Багач почав задумуватися про своїх рідних лише у вічності. Не можна повторювати його помилки. Треба говорити людям, поки не пізно. Згадуйте своїх близьких і рідних, поки ви ще тут. Сьогодні Бог дає шанс говорити людям про Христа, і це "сьогодні" визначає нашу вічність. Отже, поки ми живі, здорові, при здоровому розумі, давайте вирішувати важливі питання, а не займатися тим, що не має перед Богом і вічністю ніякої ваги. По притчі виходить, що мертвим є багато чого сказати живим, але ми не віримо цьому. Христос помер і воскрес, а ми далі противимося. Тому нехай Бог благословить нас слухати Боже Слово, виконувати те, що Він заповідав, відповідально ставитися до того, що Він дає, знайти себе в Його тілі, служити та отримати від Нього у вічності винагороду і похвалу!

(проповідь Олега Бешти)