Від чого ми можемо слабнути?

(Євр. 12:12-17) Від чого ми можемо слабнути у своєму християнському житті? Давайте разом роздивимося основні причини:

  1. (Числа 11:4-6) Ми забуваємо, ким були. Ізраїльський народ швидко забув жахи єгипетського полону, і пам'ятав лише смачну їжу, яку їв у Єгипті. Згадаймо життя ізраїльтян і те, як вони страждали у рабстві. Бог, зглянувшись, послав до них Мойсея, який повинен був вивести людей з полону, проте ще на початку шляху народ почав ремствувати і нарікати... Якщо брати наш сьогоднішній день, то якби не Христос, багатьох би взагалі не було у цьому залі. Незважаючи на це, ми схильні забувати, як погано було без Бога, а пам'ятаємо так звані "кращі моменти" з гріховного життя. Так, лукавий завжди нагадає більш-менш позитивні моменти, він ніколи не нагадає жаху та знущань гріха. А Бог завжди нагадує, ким ми були, і що зробив для нас Христос.  Дивлячись на сумний приклад життя Ізраїлю, треба пам'ятати, що Бог дає силу в будь-яких обставинах, аби ми тільки не нарікали, а зверталися до Нього.  
  2. (Євр. 12:14, 1 Петра 1:13-16, 1 Кор. 11:31-32) Ми перестаємо дбати про освячення. Сьогодні буває так, що святість означає лише прихід на зібрання, групу, поїздку в християнський табір, і все. Але це далеко від справжньої святості. В той час, коли нас вистачає тільки на прихід до церкви, Бог бачить нас на кожному місці. Святість не обмежується походами на зібрання, вона повинна відображатися в кожному дні нашого життя. Слово "святий" означає "відділений від гріха", тому святість передбачає постійний самоаналіз та прагнення не повторяти своїх помилок. Якщо ми не будемо виправляти себе самі, Бог знайде спосіб нас дисциплінувати. Краще робити це самим, щоб не бути засудженими зі світом. Наш ранок повинен починатися з прохання до Бога зберегти нас від гріха та твердо стояти у Господі.
  3. (Євр. 12:15, Рим. 11:17-21, Одкр. 22:13-16) Ми даємо прорости гіркому корінню. Існують різні гіркі корені, і нам потрібно постійно слідкувати за тим, які корені ростуть у наших серцях. Не повинно бути кореня гордості, коли нам здається, що ми являємо з себе щось значне. Натомість потрібно боятися і любити Бога, стежити за собою і своїми вчинками. Не повинно бути кореня релігійності, коли наше християнство стає простою формальністю. Натомість потрібно у дусі та істині поклонятися живому Богові. Не повинно бути кореня матеріалізму, коли ми повністю живемо земним. Корінь має бути один – Сам Ісус Христос. В житті трапляються моменти слабкості. Головне не слабнути від того, що корінь – не Ісус. Христос дав нам все для того, щоб ми були переможцями і ввійшли до Небесного Єрусалиму воротами.    

Тож нехай Бог благословить нас завжди пам'ятати, що зробив для нас Христос, ким ми були без Нього, дбати про своє освячення та не давати проростати гірким кореням у наших серцях!

(проповідь Ігоря Яцишина)