Вчися жити з Богом - ІІ

(Бут. 3:1-6) Бог створив людину і дав їй владу, право вибору, відповідальність і заняття. Була лише одна річ, яку не можна було робити: їсти плоди з певного дерева. Це був момент, коли треба було розрізнити, як правильно вчинити. Людина побачила плід, захотіла його, спокусилась, і це призвело її до жахливої розплати. Перші люди вибрали тимчасове.  

(Бут. 25:29-34) Син Ісака Ісав також дешево розміняв своє первородство, побачивши їжу. Він захотів її і не зміг себе втримати.

(Еф. 2:3-5, Якова 1:15) Наше первородство сьогодні – це наше спасіння Христом. Ми не повинні розмінювати його на мирські речі. Ми маємо розуміти та оцінювати природу своїх бажань, розрізняти і контролювати їх, знати, до чого вони можуть нас привести. Наші бажання не повинні впливати на наше християнське життя.

(Гал. 5:22-23, Еф. 5:9) Якщо в нашому житті немає плодів Святого Духу, треба задати собі питання: може, ми не можемо справитися зі своїми бажаннями? І тут нам потрібне Слово Боже, церква, щоб навчитися проходити ці речі. Бажання приводять до краху віри, а Бог хоче зробити так, щоб цього не трапилося. Сама людина не здатна справитися зі своїми похотями,  їй може допомогти тільки Ісус через Своє Слово. Буває, ми не хочемо говорити про свої проблеми, бо якщо ми це озвучимо, Христос почне їх вирішувати. Не бійтесь, просіть за свій фізичний стан, за думки, озвучуйте проблеми і рятуйтесь, щоб нічого не могло вас зруйнувати. Бог хоче нас вчити і для Нього немає різниці, хто ти і який в тебе рівень духовного розвитку.

(Бут. 16:1-16) Авраам не дочекався народження сина від Сари в час, який назначив йому Бог. Він чекав 10 років, не витримав і послухався Сару, яка дала йому свою служницю, щоб та народила їм сина. Так від служниці Агар народився Ізмаїл. Людські бажання знову взяли верх. Нам треба навчитися терпіти, чекаючи того, що обіцяє нам Бог. Не можна хотіти всього одразу.

(Бут. 21:1-5, 22:1-18) У назначений час Бог дав Аврамові сина Ісака, але дуже скоро на нього чекало нове випробування: Бог наказав принести сина в жертву. Аврам вже був навчений і на цей раз довірився Богові повністю.

(Луки 21:19) Ми теж повинні навчитися терпіти і довіряти. Наше терпіння – це плід перед Богом. Скільки раз нас терпів Бог, а ми не можемо когось або щось потерпіти? (Євр. 12:1) Терпіння має вдосконалюючу дію. Йому треба вчитися відразу, щоб не терпіти потім двічі, як Аврам. У вічності не буде нетерплячих, там будуть лише ті, хто терпів. Нехай Бог благословить нас навчитися жити з Ним, контролювати свої бажання і уміти терпіти.         

(проповідь Олега Бешти)