У чому Божа сила і як її не втратити?

Сьогодні хочеться поговорити про приклад життя Самсона, Божого назорея від материнської утроби, який по власній помилці втратив Божу силу і став посміховищем для филистимлян. Якби Самсон кожного дня нагадував собі про те, що він – Божий назорей і чинив відповідно, то не закінчив би так сумно своє життя. Ця тема варта окремого обговорення, тому що сьогодні таке може відбуватися і з християнами. Бог дав Своїй церкві все для того, щоб вона була чистою та непорочною у Його очах, проте часто буває, що церква починає сковуватися гріхами і проблемами. Послання до Коринтян яскраво змальовує таку ситуацію у коринфській церкві.

(1 Кор. 1:18) Слова про хрест для невіруючих є смішними, а для нас, спасенних людей – Божою силою. Для коринтян, які були греками, схильними до філософствування, збагнути це взагалі було дуже важко. Серед них цінувалося вміння гарно говорити, дискутувати. Чим яскравіше мислила та ораторствувала людина, тим вагомішою вона була у тогочасному суспільстві. Коринтянам було тяжко, бо вони прийняли Христа, увірували, але не залишили звичку філософствувати. Їм, як і нам сьогодні, завадило це зробити власне "я"...

"Я" – ось що лишає нас сили. Апостол Павло говорив, що кожного дня помирає для себе. Він кожного дня приходив до хреста, щоб залишити там свої плани, амбіції тощо… Набуття Божої сили відбувається тільки тоді, коли ми залишаємо "я" біля хреста. Самсон розтратив силу на задоволення свого «я». Коринтяни так само – утверджували себе, а не Христа. Ми теж можемо сьогодні так робити, тому так важко, тому немає сили. Бог же говорить: погублю розум мудреців і розум розумних відкину. Павло говорить також: подивіться, брати, хто ви. Небагато з вас сильних, мудрих і благородних, тому що Бог вибрав немудре, принижене і безсиле для того, щоб посоромити сильне, мудре та підвищене. Бог часто підбирає нас мало не на вулиці, і наш прямий обов’язок – служити далі Йому – Господу, Який витягнув і спас, а не намагатися наздогнати всі втрати в новому житті, думаючи тільки про себе. Ми раніше нічого із себе не являли, Бог зробив із нас щось, щоб показати Свою могутність і безмежну велич. Тепер ми не повинні переключатися зі служіння Богові на служіння собі. Ніяка плоть не повинна хвалитися перед Богом. Пам’ятайте, ким були. Хваліться Господом. Не шукайте людської мудрості, не змінюйте цілей, до яких вас призвав Бог. Тримайтеся служіння, яке Він дав. Якщо Бог щось дає, використовуйте це для Нього, тоді Його сила залишиться з вами!

(проповідь Івана Свашенка)