Проповіді

Пасха наша – Христос, за нас у жертву принесений

16 квітня церква Євангельських християн-баптистів "Воскресіння" м. Рівне зібралася на святкове богослужіння на честь найважливішого для кожного християнина свята – Пасхи. Всі присутні однодушно раділи Господньому воскресінню, вітаючи одне одного словами: "Христос воскрес!" В такий день особливо відчувається радість за те, що ми живі, здорові та спасенні, пісні хвали звучать особливо щиро та проникливо, дитячі виступи недільної школи зворушують до глибини, проповіді сягають самих тонких струн серця, а все навкруг проникнуте відчуттям подяки за жертву нашого Спасителя.

Пастор церкви Олег Бешта, бажаючи розкрити перед присутніми істинний зміст цього прекрасного свята, сказав гарне слово про те, що таке Пасха, як її правильно розуміти та святкувати.

Страждай, дивлячись на Христа

(1 Петра 4:1-2) Ми починаємо жити по Божій волі тоді, коли страждаємо плоттю. Кілька тисячоліть тому Ісус Христос стояв на молитві у Гефсиманському саду, як людина, і просив Батька, щоб чаша страждань пройшла повз Нього. Важливо те, що в кінці молитви Йому вистачало сили говорити: але нехай буде воля Твоя, а не Моя. За цими словами стоять наші спасенні душі… Якби Христос цього не зробив, нас би зараз тут не було, ні наших сімей, ні дітей… Як ми самі сьогодні готові змінювати своє мислення заради того, щоб так само, як Ісус, спасати взятих на смерть, нести відповідальність за тих, хто ще не пізнав Христа?

Успішна церква, яка радує Христа

(Об’явл. 3:7-13) Те, що ми є церквою, не означає, що не треба над собою працювати. Навпаки, потрібно це робити ще більше, бо Господь чекає від нас святості та чистоти. Книга Об’явлення відкриває, якими нас хоче бачити Бог. Давайте на прикладі філадельфійської церкви розглянемо питання про те, що ми повинні робити, якщо хочемо радувати Христа як церква:

  1. Дивитися на Ісуса. Успішна церква прагне Божої святості. Якщо ми бачимо, що Бог Святий, то теж маємо цього прагнути. Не треба порівнювати себе з іншими, особливо з тими, хто помиляється, думаючи при цьому: комусь можна, а мені - ні. Краще наслідуйте Христа. Дивіться на Нього і порівнюйте себе з Ним.

На чому повинна стояти церква

(Дії 2-й розділ) Другий розділ Дій апостолів відкриває нам цінні подробиці з історії становлення першоапостольської церкви. День П’ятидесятниці, сходження Святого Духу, перша проповідь Петра, покаяння народу…

(Дії 2:37-39) В ті дні люди задали Петру і апостолам головне запитання: що нам робити? Це гарне питання для тих, хто прийняв істину. Вони отримали відповідь, що потрібно покаятися, охреститися, прийняти Святого Духа і передавати це далі своїм дітям, родичам, близьким і знайомим. Ця відповідь актуальна для кожної людини, що  увірувала, і до сьогоднішнього дня.

Першоапостольська церква постійно знаходилася разом, раділа, мала діалог одне з одним у простоті серця, і на усіх душах був Божий страх. Повага і страх перед Богом – це те, чого прагне сьогодні кожна церква. Для цього вона повинна постійно перебувати у процесі спілкування з Богом, а її єдність має бути направлена на служіння Йому.

Хто така людина заповіту?

(Еф. 2:11-14) Основа заповіту між людиною і Богом – це кров Ісуса Христа. Бог цінує цей заповіт, тому що це договір, підписаний кров’ю Його Сина.

(Івана 1:12) З цього вірша Євангелія від Івана видно, що всі, хто прийняв і увірував в Ісуса Христа, отримують від Бога законне право називатися Його дітьми. Невід’ємними рисами Божих дітей є розуміння ними того, що відбулося на хресті Голгофи, визнання Ісуса Своїм особистим Спасителем і тверда віра у Нього.

(Бут. 12:1-3, Рим. 4:18-22) Писання змальовує нам життя Авраама – чоловіка з халдейського Уру, який мав комфортне життя, багатство, практично усе, крім нащадків. Бог пообіцяв благословити його, дати потомство, утворити від нього численний народ.

Життя з Христом – велике надбання

(Марка 2:13-17) Серед Ізраїлю митарі, які брали податки зі своїх співвітчизників, вважалися зрадниками власного народу. Зазвичай вони сиділи в людних місцях та збирали гроші. Їх не любили і не поважали, хоча вони і були багатими людьми. Христос побачив митаря Матвія, який сидів у збору податків. Ісус помітив його у натовпі, бо добре знав, що той потребує Його допомоги. В матеріальному житті Матвія все складалося непогано, проте він відчував, що чогось не вистачає. Матвій мав потребу у Богові, тому його не потрібно було кликати два рази. Ісус покликав раз – і він пішов. Матвій покинув все, що мав, встав і пішов, залишивши гроші, палатку, робоче місце. За пару годин Христос уже був у нього вдома…

Шукайте Бога

(Луки 19:1-10) Ісус Христос прийшов до Єрихону, де жив начальник митників на ім’я Закхей. В перекладі це ім’я означало "достойний, чистий", проте в очах Ізраїлю Закхей явно не відповідав своєму імені, а був справжнім зрадником власного народу. Це було пов’язано з тим, що митники служили окупаційній владі Риму, збираючи податки зі своїх співвітчизників. Закхей був старшим над митниками, але вирізнявся серед них своїм прагненням знайти Бога. Він був невеличким на зріст, тому для того, щоб добре роздивитися Христа, йому довелося заздалегідь залізти на дерево, під яким Той мав проходити. Уявіть картину: сьогодні начальник податкової поліції сидить на дереві, щоб краще роздивитися проповідника! Положення у суспільстві не зупинило Закхея від пошуку Христа...

Цінність людини для Бога

(Луки 15:1-2, Матв. 9:11-13) Христос мав спілкування з грішниками та митарями, бо знав, що саме їм потрібна Його допомога і спасіння. Він розповідав їм притчі про те, як радіє Бог, коли знаходить загублене і втрачене. Це показує нам, що Сам Творець Всесвіту любить і цінує людину на відміну від удаваних праведників, які засуджували та критикували спілкування з грішниками Христа.   

(Йони 4:10-11, Матв. 10:29-31) Людина створена Богом, ми – Його творіння. Він знає наші серця і думки, Писання говорить, що у нас навіть все волосся на голові пораховане. Не дивно, що ми дорогі для Бога, і що Йому боляче нас втрачати, коли ми гинемо з власної вини. Господь чітко дає зрозуміти, що Йому шкода Свого творіння. Для Нього цінне не людське тіло, а душа, яка незрівнянно за нього дорожча.

Плодоносне життя для Христа

(Івана 15:4-17) Коли дерево стоїть без листя і плодів, по ньому не видно, якої воно породи. Коли ж з’являється листя, а особливо плоди, тоді вже не залишається сумнівів, що це за дерево. Ісус Христос зібрав учнів, щоб розповісти, який плід повинні приносити вони. Бог привів на це місце кожного з нас для того, щоб ми також зрозуміли, що учні Христа щодня повинні приносити для Нього плід. Бувають моменти, коли щось заважає нам плодоносити, як християнам. Здавалось би, читаємо Писання, ходимо на зібрання, а плоду немає. В таких випадках потрібно пам’ятати, що плід починається з самого Ісуса Христа. Скільки би ми не ходили до церкви, не слухали проповідей, не дотримувалися правил, яких би не робили справ, плоду не буде, доки в нас не буде жити Сам Христос.  

Що ми повинні робити для того, щоб мати плодоносне життя для Христа?

Що робити, коли на нас повстають похоті?

(Чис. 11:1-17) Ізраїльський народ згадував матеріальний мінімум, який мав у Єгипті, і жалкував про нього. Вони ремствували день і ніч до тих пір, поки Мойсей не почав впадати у справжню депресію. Його настільки втомили такі обставини, що він взагалі хотів померти, бо не міг переносити далі нескінчених нарікань народу. Мойсей звернувся до Бога, поставивши у своєму монолозі великий акцент на себе: Чому я? За що це все мені?.. Ця ситуація є для нас гарним прикладом того, щоб ми не акцентували увагу на собі. Якщо у житті щось не так, треба переключати увагу на когось або щось інше, бо коли ми думаємо лише про себе, проблема підсилюється. В таких випадках ми бачимо себе страждальцями, над якими є Бог, Який чомусь допускає такі речі. Це від початку неправильна позиція.

Сторінки