Проповіді

Зціляюча церква

(Дії 3:1-12) Що було спільного між Петром, Іваном та кривим? Лише те, що всі вони знаходилися у церкві. Петро з Іваном йшли поклонитися Богові, а кривий сидів при вході до храму в надії отримати від людей щось для прожиття. Все своє життя він міг лише просити, і більше нічого. В той день, побачивши Петра та Івана, він, як завжди, почав просити милостині. Кривий бачив у них тих, хто міг допомогти у його матеріальних потребах, а Петро побачив скалічену від народження людину, якій необхідне фізичне та духовне спасіння і зцілення. В якомусь сенсі всі ми є такими: кривими, нездатними ходити Божими шляхами. Всі ми криві від гріха, всі блукаємо, як вівці, сподіваючись на милостиню від Бога. Ми чекаємо звільнення від залежностей, покращення моральних та фізичних якостей, але Бог ніколи не береться вирішувати видимі проблеми, бо вони являються лише наслідком. Господь відразу береться за головну причину, за корінь, за духовне. Бог вирішує ключову проблему людини, тоді наслідки зникають самі собою, і все стає на свої місця. Чудо – кривий став здоровим, тому зможе сам заробити на життя, хоча й доведеться трудитися. Мало того, тепер він пізнав Самого Бога, Його вічну силу і славу!

Потреба у прозрінні

(Луки 18:35-43) Просити милостиню було звичним заняттям жебрака. Він був сліпим від народження, тому до зустрічі з Ісусом прожив своє життя у пітьмі. Жебрак почув, що по дорозі йде Христос, і, незважаючи на заборони оточуючих, почав взивати до Нього: Ісусе, Син Давидів, помилуй мене! Натовп поряд, який сам знаходився у духовній сліпоті, заставляв його мовчати, але він ще дужче кричав до Ісуса, благаючи про спасіння. Милість Христа безмежна і жоден людський крик про допомогу не залишається у Нього без відповіді. Ісус звелів підвести сліпого до Себе і незабаром колишній сліпий, а нині зрячий уже йшов за Ним по дорозі, славлячи Бога…

(Матв. 15:14) Ізраїльський народ вважав себе праведним перед Богом, проте Христос називав їх сліпими поводатарями сліпих, вождями, які не бачать, не чують, і не відчувають серцем. Сьогодні нам усім, кожному на своєму рівні необхідне прозріння. В цьому житті є багато речей, від яких ми повинні звільнитися, щоб дати місце головному. Треба вчитися помічати їх.

Святкування Трійці

4 червня церква "Воскресіння" відзначала Свято Трійці. Темою проповіді у цей важливий для усіх християн день стала сутність та дія Святого Духу.

(Єзек. 36:22-27, 2 Кор. 3:6) У світі немає іншого спасіння для людини, крім Божого плану спасіння. Без Бога у нас взагалі не було шансів для порятунку, але Його план подарував нам можливість життя. Свято сходження Святого Духу – це Божий подарунок людству. У цей день євреї святкують Шавуот – свято П’ятидесятниці на знак того, що Бог дав Мойсею Тору. 10 заповідей закону повинні були вказати людям на гріх та зберегти від нього. Проте буква закону вбиває, а Дух животворить. Бог знав, що жодна людина не здатна дотриматися закону в повноті, тому в Нього був подальший план. І ось Єзекіїль сказав для Ізраїлю пророчі слова про те, що колись Бог пошле людям Святого Духа…

(Івана 16:5-16, Рим. 8:9-11) Перед Своїм відходом Ісус також розповів учням, що скоро Отець пошле Святого Духа, щоб утішити їх, сповістити світові про гріх, правду і суд. Гріх людства полягає у тому, що воно не вірить в Христа, в той час як істинна віра – це прийняття Ісуса, Який помер і воскрес за нас.

Про байдужість

(Прип. 24:11) Тлумачний словник говорить, що байдужість – це властивість характеру людини, яка виявляється у частковому або повному ігноруванні позитивних чи негативних явищ життя. Якщо розглядати байдужість з біблійної точки зору, взагалі стає страшно. Якби деякі люди у свій час не проявили до нас уваги, нас би вже не було ні серед живих, ні серед спасенних…  

Що іще говорить про байдужість Біблія?

(Луки 10:30-35) Священик і левіт пройшли повз людину у біді, лише самарянин допоміг, вклавши у неї свій час і кошти. Це ілюстрація байдужості, проявленої людьми до інших.

(Об’явл. 3:14-18) Якщо християнин чи церква стають теплими і не хочуть цього змінювати, Бог відкине їх.

Ці уривки показують негативне ставлення Господа до байдужості. Біблія називає її серед ряду інших ознак кінця світу. Байдужість – це охолодження любові, тому байдужа людина не може служити ближньому.

Як приймати випробування з радістю

(Якова 1:1-4) Писання говорить нам, що шлях до пекла просторий та широкий, а щоб потрапити до раю, треба постаратися. Так, шлях за Христом вузький і тернистий, це шлях випробувань, але він є засобом змінити наше духовне життя. Ми не бачимо всієї повноти картини своїх недоліків, а Бог бачить все. Він бачить наші слабкі місця і укріплює їх, щоб туди не ввійшов ворог. Бог не дасть нам бути спокушеними понад сил, бо дуже добре нас знає. Він опікується нами і не дасть упасти.

(1 Пет. 1:6-7) Бог випробовує нашу віру для того, щоб укріпити відносини з Ним. Ми нічого не зможемо забрати з собою у вічність, крім відносин з Христом, які розвинулися внаслідок пройдених випробувань. Якщо ми правильно їх проходимо, то проявляємо тим самим любов до Бога і не даємо гріху руйнувати наше життя. У випробуваннях нам дарується благословення, але ми отримуємо його лише тоді, коли стійко проходимо труднощі з Христом. Крім того, за пройдені випробування Бог хоче нагородити нас вінцем життя.

День матері

У 2017 році в Україні святкування Дня матері припало на 14 травня. Церква "Воскресіння" також долучилася до  цього свята. Дітки з недільної школи підготували для своїх матусь зворушливий виступ: співали пісні, розповідали вірші, свідоцтва, дарували квіти… Пастор церкви Олег Бешта у своїй проповіді теж не обминув тему материнства, розкривши суть того, що нам говорить про матір Біблія.

Що означає церква?

Буває, що ми маємо неправильне уявлення про церкву. Відкрийте інтернет, наберіть у пошуку слово "церква", натисніть картинки, і ви ніде не побачите фотографій людей, ви побачите одні будівлі. І це в той час, коли Біблія чітко говорить нам про те, що церква – це люди, а Бог живе не в рукотворних храмах, а в людських серцях Духом Святим. Це ще раз підтверджує той факт, що віра в Бога і християнська культура – різні речі. Справжня віра в Бога базується на відносинах з Ним.

(Матв. 16:13-28) Що ж таке церква? Давайте разом звернемося до Писання. Отже, церква – це:

  • (Еф. 2:13-22) Сам Христос, Який є її основою. Якщо запитати у людей, хто такий Ісус Христос, рідко почуєш визначену відповідь. Христос – це Той, в Чиїй руці знаходиться всесвіт. Це Той, Хто став Богом у плоті і прийняв хресну смерть заради того, щоб ми стали церквою.

Люди високого духу

Хто така людина високого духу? Прочитавши у Старому заповіті книгу Даниїла, стає зрозумілим, що пророк Даниїл є яскравим біблійним прикладом такої людини. Люди високого духу не прогинаються під світ, бажають зберегти свою чистоту і святість перед Богом.

(Дан. 1:8) Людина високого духу – це людина рішення. Потрапивши до полону, Даниїл поклав у своєму серці не осквернятися. Він тоді ще не вмів толкувати сни, був простим хлопцем, якого забрали з рідного дому, але він був твердим у своїх рішеннях. Нам часто буває потрібно вчитися приймати рішення і жити по ним. Ми по прикладу Даниїла повинні уміти показати, що твердо стоїмо у заповідях Царства Божого. Бог благословляє рішення, коли ми хочемо іти за Ним.

Як правильно управляти тим, що нам дає Бог

Ісус Христос наводив для людей притчі, щоб утверджувати істини. Давайте разом розглянемо деякі з них.

(Луки 16:1-12) Хто уособлений у цій притчі? Багатий чоловік – це Бог. Управитель – людина. Суть цієї історії у тому, що всі ми є свого роду управителями. Бог дає нам життя, здоров’я, розум, все, що у нас є. Він вимагає від управителя звіту, як той живе, як витрачає те, що довірив йому Хазяїн. Управитель у притчі зрозумів, що прийшла пора подумати про майбутнє, бо чинив неправильно, і на нього чекала кара. Тоді він прийняв рішення рятуватися і почав виправляти питання боржників Хазяїна. Управитель придумав план, який міг би вирішити проблему і вирушив до боржників. Боржники – це люди, не народжені згори, які повинні покаятися, охреститися, вирішити питання з Богом. Сьогодні ми часто живемо, не зачіпаючи людей, не говорячи їм про Христа, а це треба робити.

Де скарб твій, там серце твоє

(Матв. 6:19-34) Що таке справжні цінності? Це те, що є вічним. Вічною є, насамперед, людська душа, тому вона – найбільша цінність. Ми повинні бути уважними до того, куди дивляться наші очі, що ми робимо, куди йдемо, бо напрямок нашого погляду відображає наші цінності. Ми повинні навчитися контролювати себе в тому, щоб дивитися лише на ті речі, які нас повчають. Наше око повинно бути направлене на те, щоб бачити не недоліки, а потреби других людей. Про самих себе ми добре навчилися турбуватися, а чи можемо ми турбуватися про інших? Справді, буває час піклуватися про себе, але є час піклуватися про церкву. Ісус показав приклад, як це робити. Це непросто, але при бажанні ми цілком здатні робити так само. Ми маємо бути цінними одне для одного, як церква. Якщо ви любите свою церкву і Господа, то будете служити у ній так, щоб вона розвивалася.

Сторінки