(Дії 3:1-12) Що було спільного між Петром, Іваном та кривим? Лише те, що всі вони знаходилися у церкві. Петро з Іваном йшли поклонитися Богові, а кривий сидів при вході до храму в надії отримати від людей щось для прожиття. Все своє життя він міг лише просити, і більше нічого. В той день, побачивши Петра та Івана, він, як завжди, почав просити милостині. Кривий бачив у них тих, хто міг допомогти у його матеріальних потребах, а Петро побачив скалічену від народження людину, якій необхідне фізичне та духовне спасіння і зцілення. В якомусь сенсі всі ми є такими: кривими, нездатними ходити Божими шляхами. Всі ми криві від гріха, всі блукаємо, як вівці, сподіваючись на милостиню від Бога. Ми чекаємо звільнення від залежностей, покращення моральних та фізичних якостей, але Бог ніколи не береться вирішувати видимі проблеми, бо вони являються лише наслідком. Господь відразу береться за головну причину, за корінь, за духовне. Бог вирішує ключову проблему людини, тоді наслідки зникають самі собою, і все стає на свої місця. Чудо – кривий став здоровим, тому зможе сам заробити на життя, хоча й доведеться трудитися. Мало того, тепер він пізнав Самого Бога, Його вічну силу і славу!