(Івана 21:2-22) Через деякий час після розп'яття Ісуса Петро вирішив зайнятися своїм старим ремеслом – риболовлею. Всі інші учні теж пішли за ним. По суті, вони більше нічого не уміли робити. Учні трудилися всю ніч, але нічого не зловили. На ранок Ісус чекав їх на березі, проте вони не впізнали Його. Христос знову, як колись, звелів їм ще раз закинути сітку, вони послухалися і зловили дуже багато риби. Петро зрозумів, що це Христос, і кинувся до берега. За ним поспішили інші. Коли вони вийшли на землю, то побачили розкладений на землі вогонь, хліб, рибу…
Ісус запитав учнів, чи є у них якась їжа. Вони відповіли "ні", і це було щирою правдою – у них не було ні фізичної, ні духовної їжі. Саме на це хотів вказати Своїм питанням Христос. Вони не довірилися Богові, а пішли робити те, що вважали за потрібне, без Ісуса в їх життя прийшла пустота. Так само відбувається з нами, коли ми самі, без Христа, вибираємо свій шлях, в той час як Бог пропонує нам повноту. Він уже все зробив і приготував, а ми часто шукаємо невідомо чого. Зрозумійте, у Христа все давно готове, Він чекає лише на наш прихід і спілкування.