Війна – це період, коли у нас виникає багато питань до Господа, але на землі ми ніколи всіх відповідей не отримаємо. Залишається лише довіряти Богові до останнього. Війна допущена Богом, під час неї ми маємо змогу переоцінити свої християнські цінності. Бог нагадує нам передивитися своє християнство і почати активніше нести в світ Євангеліє. За часів війни буває страшно навіть християнам, які покладають надію на Бога, а що говорити про людей, які Його не знають? Наш обов'язок як церкви – робити так, щоб для людей звучав Божий голос, адже коли мовчить церква, говорить зброя.
(Числа 10:1-10) З цього тексту слідує, що першим на війну іде Божий народ, який має при собі труби, які трублять про:
1. (2 Кор. 5:19-21) Примирення з Богом. Церква має проповідувати примирення з Богом і покаяння на всякому місці, щоб в світі було менше зла. Люди без Бога горді, жорстокі, пихаті. Чим більше Божого Слова буде в житті, тим менше буде темряви.
2. (Рим. 12:9-21) Молитву. Бог не хоче, щоб наші серця стали жорстокими. Христос на хресті молився, просячи милості для своїх ворогів. У віруючих багато питань, і відповідей дійсно немає, але Писання говорить нам не бути жорстокими. Перша наша армія перебуває на фронті. Друга – армія молитовників. Тому не дивіться, яка армія у ворога. Дивіться на свого Бога. Він неодноразово давав Своєму народу перемогу дивовижними способами.