Проповіді

Вірність – риса героїв

(2 Тим. 2:13, Рим. 3:3-4) Бог залишається вірним завжди, навіть тоді, коли невірні ми. Бути вірними Богові нам заважає гріховна природа. Незважаючи на це, приклад Христа та життєписи деяких людей, змальованих на сторінках Біблії, показують, що вірність є цілком досяжною для простої людини. 11-й розділ Послання до євреїв розповідає нам про біблійних героїв віри. Давайте разом їх розглянемо.  

Ной. (Бут. 6:8-22) Якби свого часу Ной проігнорував те, що сказав Бог, нас би сьогодні тут не було. Проте Ной послухався. Не розуміючи до кінця, що відбувається, він вірою зробив ковчег, точно дотримавшись усіх Божих вказівок. Коли Ной будував, над ним сміялися та знущалися, адже раніше люди ніколи в житті не бачили дощу. В таких умовах у Ноя могли опуститися руки, проте для нього Боже Слово поєднувалося тільки з думкою "так і амінь". В результаті Господь проявив милість, і людство врятувалося. Ной – приклад того, як, не задаючи Богу зайвих питань, спасти себе, свою сім'ю і майбутнє людства. Вірність Ноя – це повний послух Богові. Вірний той, хто слухається Бога.

Пастка спокуси

(Прип. 7:10-27, 1 Івана 2:16) Що таке "світ"? Це система мислення, якій задає тон сатана. Книга Одкровення називає світ вавилонською блудницею. Вона намагається нас потопити, спокусити. Багато хто впав на невидимому полі битви зі світом...  

У давньогрецькій міфології є одна цікава історія з циклу пригод мандрівника Одисея. Одного разу Одисей на своєму кораблі мав пропливати повз острів сирен. Сирени були істотами, які заманювали мандрівників чаруючим співом, проти якого ніхто не міг встояти, а потім убивали їх. Одисей наказав морякам заткнути вуха воском, щоб не спокуситися, а себе звелів прив'язати до щогли, бо дуже хотів послухати. Якби в той момент, коли корабель проходив біля острова, Одисея відв'язали, він обов'язково кинувся би вплав до того берега… Ця історія гарно ілюструє наше ходіння біля плотських берегів. Все, що ми бачимо у світі – це пожадливість плоті, пожадливість очей та життєва пиха. Світ невтомно демонструє нам свої гріховні бажання, і якщо ми не пильнуватимемо, ці бажання мимоволі стануть нашими. Наприклад:

Ісус об'єднує різних людей

(Марка 2:13-17) Під час Свого земного служіння Ісус зібрав довкола Себе дуже багато різних людей. Він прикликав простих рибалок, за Ним ходили митники та грішники. Це була дуже різноманітна компанія – рибаки, митники, прості та заможні люди різних категорій. Митарі заробляли збором податків для римлян. Фактично вони працювали на окупанта, але в присутності Ісуса навіть на це ніхто не зважав. Грішники – спільне для них усіх поняття, об'єднало їх. А ще їх об'єднало велике вчення Ісуса Христа. Їх об'єднала Істина. Проста істина про те, що всі люди на землі потребують спасіння, і воно поряд – у особі Ісуса.  

Одного разу вони всі разом з Ісусом пішли додому до митаря Левія Матвія та сіли при столі. Там були не тільки учні. Поряд перебували книжники і фарисеї, які прийшли побачити і почути все, що буде відбуватися.

На кого ти покладаєш свою надію?

(Івана 21:2-22) Через деякий час після розп'яття Ісуса Петро вирішив зайнятися своїм старим ремеслом –  риболовлею. Всі інші учні теж пішли за ним. По суті, вони більше нічого не уміли робити. Учні трудилися всю ніч, але нічого не зловили. На ранок Ісус чекав їх на березі, проте вони не впізнали Його. Христос знову, як колись, звелів їм ще раз закинути сітку, вони послухалися і зловили дуже багато риби. Петро зрозумів, що це Христос, і кинувся до берега. За ним поспішили інші. Коли вони вийшли на землю, то побачили розкладений на землі вогонь, хліб, рибу…

Ісус запитав учнів, чи є у них якась їжа. Вони відповіли "ні", і це було щирою правдою – у них не було ні фізичної, ні духовної їжі. Саме на це хотів вказати Своїм питанням Христос. Вони не довірилися Богові, а пішли робити те, що вважали за потрібне, без Ісуса в їх життя прийшла пустота. Так само відбувається з нами, коли ми самі, без Христа, вибираємо свій шлях, в той час як Бог пропонує нам повноту. Він уже все зробив і приготував, а ми часто шукаємо невідомо чого. Зрозумійте, у Христа все давно готове, Він чекає лише на наш прихід і спілкування.

День Біблії

29 жовтня у церкві "Воскресіння" святкували День Біблії. Це – найбільш читана і видавана книга у світі. Її щоденний тираж складає біля 33000 екземплярів. Вона перекладена на 2300 мов. Автор Біблії – Сам Бог. Її вміст – істина. Біблія – це єдине, що може поставити на місце відносини між Богом та людиною.

Зараз в Україні – свобода віросповідання. Кожний може вільно читати Боже Слово. Тим не менш більшість людей ігнорує Книгу Книг – великий Божий подарунок людству. Це велика помилка сьогодення. Треба виправляти цю ситуацію, привчати дітей до Біблії змалку, щоб пізніше вони могли свідомо та обґрунтовано обирати життєвий шлях, порівнюючи Божі цінності з цінностями, що пропонує світ.

Спрага по Слову – найбільша істинна потреба людини. Народ гине без Божого Слова. Ми маємо всередині пустку, яку може заповнити лише Господь. Інколи ми намагаємося заповнити цю пустоту якоюсь філософією, але будь-які філософські роздуми схожі на вічну розділову кому, якій немає кінця. Точку ставить лише Бог, і ця точка – "так і амінь". Видатні поети та письменники, вчені та філософи, політичні діячі розуміли велич Біблії і захоплювалися нею.

Призвання у Христі

Людина грішна по своїй природі. Бог чистий і святий. Бог, знаючи, що між Ним і людиною немає миру через гріх, віддав Свого Сина заради того, щоб кожний міг прийти до спілкування та взаємовідносин з Ним. Він будує стосунки з кожним особисто і для кожного має Свій план. До чого конкретно Бог призиває нас як церкву?

  1. До спілкування. (Івана 1:12) Більшість людей сьогодні живуть духовно одинокими, не контролюючи нічого у своєму житті, не знаючи, що буде потім. І це в той час, як Бог призвав нас до спілкування з Собою. Він чекає, поки ми прийдемо до Нього. Бог запланував відносини з нами не тільки на землі, тому хто не має з Ним відносин тут, той не матиме їх і у вічності. Що робити? Ми повинні прийняти Ісуса Христа як Свого Спасителя. Це буде першим кроком до побудови відносин з Богом.

Християнське здоров'я

(1 Тим. 6:1-12) Апостол Павло завжди гостро реагував на прояви плоті, гріха та інші ознаки зараження у церкві. Він намагався вилікувати церкву від духовних хвороб і навчав цьому Тимофія. В наведеному вище уривку Послання до Тимофія Павло дуже цікаво розкриває цю тему. Якщо людина у церкві веде безвідповідальний спосіб життя, вона може заразитися духовними інфекціями. Хвороба починається з дрібниць. У хворої людини немає апетиту. Ісус є хліб і вода, а людина не хоче ні їсти, ні пити. Вона не може читати Слово, і починає помирати духовною смертю, бо перестає приймати істину. Церква теж починає реагувати, відкидаючи її, як чужорідне. Коли людина стає чужою істині, ти вже не знаєш потім, хто перед тобою. Той, хто ще недавно був другом, стає кимось іншим. Духовне безумство полягає у тому, що людина сподівається прожити далі без Бога, Який свого часу відновив їй вщент зруйноване життя… Так працює одна з найпоширеніших хвороб – гордість.

Про славу Божу

Як збудувати жертовник, щоб там явилася Божа слава? Треба покласти туди своє життя. Жертва – це те, що найтяжче робити для Бога, те, що нереально в наших очах. Наприклад, комусь буває легше пожертвувати гроші, ніж приділити час. Це і є жертва, те, що боляче робити. Особлива увага Бога прикута саме до того, що дається найважче. Жертва відображає наше розуміння того, що зробив для нас Бог.  

(Рим. 12:1) Багато хто прагне Божої присутності та слави, але нічого для цього не робить. Без жертви це неможливо досягнути.   

(Дан. 1:8, Дан. 3:14-28) Пророк Даниїл поклав у серці не осквернятися, і Бог дав йому на це сили. Друзі Даниїла відмовилися поклонятися чужим богам. Вони були готові пожертвувати життям, щоб не зрадити своєму Богові. Христос був з ними навіть у вогняній печі, куди їх кинули, і не дав загинути, щоб явилась Божа слава.

Божі питання до людини

На сторінках Біблії ми можемо зустріти три запитання, які у свій час Господь задавав людині. На початку створення світу ми бачимо, як Бог створив небо, землю, все, що її населяє, та врешті саму людину. Він розмістив людину в ідеальному для її існування місці. І ось уже в 3-му розділі ми читаємо історію падіння людства. Людина порушила Божі умови.

  1. (Бут. 3:9) Перше питання, яке задав Бог людині: де ти? Обмануті змієм Адам і Єва скуштували заборонений плід, внаслідок чого в них увійшли гріх і смерть. Першими померли відносини з Богом та одне з одним. Вони почали ховатися від Бога, соромитися одне одного, зникла відкритість. Ця ситуація зберігається і сьогодні: не грішники шукають Бога, а Бог шукає їх. Запам'ятайте: ворог душ людських ніколи вас не підніме, навпаки, він заведе у згубні місця і там покине. Лише Бог шукає людину, де б та не була. Лише Бог залишається поряд, Він завжди відкритий для нас. Бог хоче прийти і покрити наші гріхи. Він стукає у серця, у життя. Він послав на землю Свого Сина, щоб знайти грішників і повернути їх до раю, з якого вони пішли.

Як перебувати у мирі Божому

(Пс. 33:19, 1 Пет. 5:5-8) Люди влаштовані так, що при появі у житті складних ситуацій та важких обставин до останнього намагаються вирішити всі проблеми самостійно. І лише як остання надія звучать слова: Боже, якщо Ти є, допоможи мені! В такі хвилини примарні надії відкидаються, і ми звертаємося до єдиного правдивого та реального джерела допомоги, до якого потрібно було звертатися від самого початку – до Господа. Так, зазвичай ми сподіваємося на кого і на що завгодно, крім Ісуса Христа. І це неправильно, ми не повинні залишатися наодинці зі своїми турботами. Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. Проблема людей у тому, що їм важко змиритися перед Богом. Чомусь нам простіше коритися начальству, ніж Творцю. Для того, щоб віддати сьогодні своє життя Христу, треба насамперед змиритися і віддати всі турботи в Божі руки. Смирення – це зона комфорту поряд з Богом. Не можна бути противниками, бо коли ми живемо, сподіваючись тільки на свої сили, це теж свого роду спротив. Тому треба відгукуватися на Божу турботу, як на материнську.

Сторінки