Проповіді

8 березня 2020 рівненській церкві ЄХБ «Воскресіння» виповнилося 11 років. В цей день вся церква зібралася разом, щоб відзначити цю дату та прославити Господа за можливість виконувати Його місію на землі. Були запрошені численні родичі та знайомі. На протязі святкового зібрання ті, хто в свій час пішли на організацію нової тоді церкви «Воскресіння», згадували про історію її створення та організації, про весь дивовижний шлях, яким їх проводив і досі проводить Господь. За 11 років церква виросла, для Бога було врятовано багато душ, багато людей долучилося до служіння. Брати, які служили у церкві «Воскресіння» від її початку, сказали до громади слова настанови та побажань:

(Єзек. 14:12-20) Бог легко може послати на землю загибель, і це вже стається: хвороби, голод, війни, катаклізми... У вказаному уривку з книги пророка Єзекіїля мова йде про 3-х людей, які в тяжкі часи не будуть здатні врятувати когось своєю праведністю, а зможуть спасти лише власну душу. Це Ной, Даниїл та Йов. Чому вони удостоїлись такої можливості? Бо в їхньому характері і способі життя була явлена праведність перед Богом. Давайте на прикладі цих 3-х мужів розглянемо 3 аспекти праведності, які є цінними в Божих очах:

1. Послух на прикладі Ноя (Бут. 6:5-22) За часів Ноя люди були впертими у своїх гріхах, жили дуже розбещено, тому Бог вирішив їх покарати. Ной же своєю праведністю придбав благодать у очах Господніх. Якщо ми живемо серед розбещених людей, то можемо виправдовувати свої помилки тим, що знаходимося у такому середовищі. Але це неправильно. Праведна людина залишається такою за будь-яких обставин. Ной знав, що Бог – найвищий авторитет. Він побудував по Божій вказівці ковчег, розуміючи, що коли не побудує, вся його родина загине. Кожний з нас сьогодні – будівельник ковчегу спасіння для своєї сім`ї. Сім’я спасається, коли чоловік будує свій ковчег перед лицем Господнім.

Образа – це справа плоті. Вона тягне за собою гіркі корені, роблячи нас духовними каліками у християнстві. Тому Ісус говорить нам про важливість прощення, щоб ми ніколи не приховували в собі образ, а вчилися прощати. Ось деякі біблійні приклади образи, які призвели до дуже сумних наслідків.

(Бут. 4:5) Образа в церкві. Каїн сильно засмутився, коли його брат Авель приніс для Бога жертву кращу, ніж приніс він. Так буває сьогодні і в церкві. Через ревнощі та суперництво люди викреслюють одне одного з життя та спілкування, а потім каються, шкодуючи про втрачений час.

(Бут. 16:5) Образа в сім'ї. В сім'ї виявляється, що кожний неідеальний. Сара образилась на Авраама, бо не мала від нього дітей, не мала також терпіння дочекатися обіцяної Господом дитини, тому пішла на неправильні вчинки і схилила до них Авраама. Ображені люди – це страшні люди. Такі моменти руйнують сім'ї.

(Рут 1:20-21, Йона 4:1-9) Образа на Бога. Ноемінь образилась на Бога, бо в її житті все було втрачене. Йона образився на Бога, бо Той спас народ, який Йона не хотів спасати. Бог вчинив не так, як вони хотіли. Так буває: коли ми приймаємо в житті неправильні рішення, то отримуємо від Бога сумні наслідки, а потім ще й ображаємося на Нього.

(Даниїла 1:1-17, 5:1-30) Ці уривки з книги пророка Даниїла розповідають нам про те, що Навуходоносор був великим імператором, який поставив після себе царем свого внука Валтасара. На честь цієї події Валтасар зробив величезне свято, де все було найкращим: їжа, напитки, палац, музиканти. Такого пишного святкування Вавилон не бачив давно. В розпалі дійства Валтасар звелів принести до його столу золоті посудини з олтаря Господнього, щоб пити з них вино. Цим вчинком він кинув Богові виклик, нібито потряс кулаком перед лицем Господнім. Це нетверезий стан свідомості, коли людина думає, що може стати вище за Бога, нехтувати Божим Словом... Раптом посеред царської вечері нізвідки з'явилася людська рука, яка зробила на стіні напис, який ніхто з царських мудреців не зміг прочитати. Цар отримав шок, адже зрозумів, що це написав Сам Бог. Тоді мати царя згадала про Даниїла, як найсильнішого пророка високого духу, знання і розуму, якого у свій час визнав і звеличив Навуходоносор.

(1 Сам. 1:1-28) Бог завжди близький до смиренних і упокорених серцем. Жінка Елкани Анна яскраво побачила Бога у своєму житті. Спочатку в ньому були великі труднощі і невирішені ситуації. Анна не могла мати дітей, крім того, по цій причині інші дружини Елкани насміхалися з неї. В цих обставинах Анна шукала відповіді і допомоги лише у Господа. Труднощі наближали, а не віддаляли її від Бога...

Які обставини переживаємо ми сьогодні? Як Він допускає ці пустелі в нашому житті? Проте згадайте, Христос вийшов з пустелі сповнений Духом! Так задумано Богом, щоб через важкі обставини ми зблизилися з Ним, щоб наша свідомість сфокусувалася лише на Ньому. Коли ми зміщуємо свій фокус з себе на Нього, наше життя змінюється.

Бог допоміг Анні, Він дав їй дітей, але вона не перестала славити і говорити про Нього. Анна далі говорила всім про Свого Бога чудес, Який їй чудно допоміг. Що означала для Анни Божа святість? В часи Суддів ніхто не шукав Бога, всі робили, що вважали за потрібне. Вона ж не грішила, не звинувачувала Бога у своїй проблемах, а йшла в храм молитися. Навіть коли священик несправедливо звинуватив її у тому, що вона нетвереза, то спокійно зреагувала, бо поважала Бога. Божа святість показує кожне серце, проявляє його і прагне наблизити нас до того, щоб воно стало схожим на серце Його Сина.

(1 Пет. 4:7-11) Що би не відбувалося у нашому житті, все наближає прихід Христа. Ми не владні керувати часом, з роками він летить все швидше і швидше. Контроль над ним є лише у Бога. Час наближає до нас прихід Ісуса Христа. Кінець близько, тому ми повинні встигнути зробити головну річ у своєму житті. Розбійник, розіп'ятий поряд з Ісусом на хресті, встиг це зробити в останні хвилини свого життя. Він встиг покаятися у своїх гріхах, визнати Божого Сина і таким чином примиритися з Господом. Це основне, що повинні зробити і ми.

Ми не знаємо точного часу приходу Господа, проте Боже Слово дає нам ознаки Його приходу:

1. (Матв. 24:1-5) Так, як і провістив Христос, єрусалимський храм дійсно скоро був зруйнований. Збулася перша з названих Ісусом ознак. Далі Його словами були: багато хто прийде під Моїм Ім'ям. Це теж відбувається, в світі панує брехня, люди творять багато лихих справ, прикриваючись іменем Ісуса, перевертають Євангеліє і живуть у брехні.
2. (Матв. 6:13) Війна на землі продовжується весь час. Голод, хвороби, епідемії, природні катастрофи, погана екологія. Все це так само відбувається сьогодні. Людина творить це зло заради власної вигоди і прославлення самої себе. Всі ці катаклізми контролюються Богом, і є проявами Божого гніву. А далі ситуація буде лише погіршуватися.  
3. (2 Тим. 3:1-5) Апостол Павло називає нам ще одне знамення про те, що християнство залишиться тільки на словах. Люди нібито говоритимуть про Бога, але насправді будуть прагнути лише насолод. Їхнім способом життя стане зверхність, зарозумілість, грошолюбство, гордість тощо. Вони любитимуть Христа тільки теоретично, матимуть лише зовнішні ознаки благочестя, але насправді будуть полишені його сили та віддалені від Бога. Все це ми маємо у своєму сьогоденні.

За всі часи існування християнства існували так звані брехливі "євангелія", які насправді відводили людей від істини у Христі:

1. Євангеліє широкого шляху. (Матв. 7:13-14) Ті, хто йдуть широкими воротами, впевнені, що йдуть правильно. Так, широкий шлях зручний. Він не вимагає виконання волі Господньої, служіння. Необов'язковою стає більшість важливих у християнстві речей. На широкому шляху не треба змінюватися, очищатися від гріхів, приймати людей, прощати... А на вузькому шляху нічого не можна обійти. Його не можна підстроїти під себе. Ти мусиш пройти все. Тому наша людська гріховна природа завжди буде манити нас на широкий шлях.

2. Євангеліє благополуччя. (Матв. 8:19-20) Люди сьогодні так само, як чоловік з цього уривку, сподіваються на те, що Бог буде вирішувати всі їхні побутові питання, а коли приходять проблеми та страждання, вони розбиваються, ображаються. Але Бог не обіцяв, що все буде ідеально. Він обіцяв, що завжди буде поряд.

В Старому заповіті був присутній схожий на хрещення обряд, який називався омовінням. Це було свідоцтвом очищення людини від нечистоти. Проте після нього людина жила таким самим життям, знову грішила, знову омивалася, все залишалося на рівні обряду.

(Ісая 40:3, Малахія 3:1-3) Про прихід Івана Хрестителя пророкували пророки Ісая і Малахія. Малахія – пророк, до якого Бог говорив востаннє. Через 400 років його пророцтво збулося: прийшов Іван Хреститель, і слідом за ним Христос. Люди того часу чекали на Месію-царя, проте сподівалися, що це буде цар в людській славі. І Цар дійсно прийшов, але не в тому образі, на який розраховували люди.

Згадаємо, про що говорив Малахія? Про те, що священство, поставлене Богом на служіння, не виконує своїх функцій, а чинить підступно. Про те, що верхівка суспільства зайшла сама і завела народ в глухий кут.  Ми так само є нібито християнською країною, проте насправді не живемо християнськими цінностями. І такі свята, як сьогодні, Бог використовує для того, щоб говорити людям істину.

Охреститися нескладно. Складніше померти для старого способу життя і жити свято у майбутньому.

(Марка 1:3-11) Писання показує, якого хрещення чекає від нас Господь:

1. Перший крок до хрещення – покаятися. До Івана приходили люди в надії на просте звершення чергового обряду, нібито змивання гріха, але справжнього покаяння вони не мали. Іван бачив це і саме тому називав їх зміїним родом, що біжить від майбутнього Божого гніву. Адже Бог вимагає щирого покаяння, розвороту на 100⁰ у житті. Справжнє покаяння – це крок до примирення з Господом, визнання своєї гріховності. Тільки коли людина визнає свої гріхи, свою невідповідність Божим стандартам, для неї буде можливе майбутнє з Богом.
2. Другий крок до хрещення – скласти достойний плід покаяння. Це означає довести своє покаяння перед Богом справами. Писання говорить, що головне не слова, а справи. Господь наказує залишити старий спосіб життя, тобто відкинути брехню, лихослів'я, недобру поведінку, навіть вираз обличчя, все має бути новим. І ця нова людина повинна навчитися керувати собою навіть у неприємних і важких для себе обставинах та емоціях.
   

(1 Кор. 10:5, Осія 2:14, Єзек. 20:35-36) Ізраїльський народ ремствував у пустелі, бо не розумів до кінця, Хто і для чого їх туди привів. Сьогодні Бог так само приводить людей до складних ситуацій, а вони так само відмовляються розуміти, що відбувається і чому. Насправді через стиснені обставини життя Бог хоче приводити людей назад до уз Заповіту з Ним.

(Луки 4:1-12, Якова 1:2-4) Пустеля була для Ісуса волею Божою. Там Він нічого не їв, зголоднів, був спокушуваний дияволом. Це був стан, коли починає говорити плоть. Вона взагалі говорить людям безумні речі, це голос егоїзму і гордості, якого не можна слухати. Перебувати у спокусах означає перебувати у зоні ризику. Проте тре6а розуміти, що випробування і спокуса – різні речі. Випробування дає Бог для виховання терпіння, спокушуємося же ми самі, а ворог душ людських неодмінно намагатиметься цим скористатися, сіючи сумнів. Слова лукавого в Едемському саду: "чи правду сказав Бог?", в пустелі: "якщо Ти Син Божий" – так сіється зерно сумніву. Методика диявола – сіяти сумнів, пропонувати тимчасові речі – славу, владу, гроші, спочатку все нібито безплатно, а потім будеш змушений віддати останнє. Бог же пропонує лише вічне.