Пустеля – невід'ємна частина нашого життя

(1 Кор. 10:5, Осія 2:14, Єзек. 20:35-36) Ізраїльський народ ремствував у пустелі, бо не розумів до кінця, Хто і для чого їх туди привів. Сьогодні Бог так само приводить людей до складних ситуацій, а вони так само відмовляються розуміти, що відбувається і чому. Насправді через стиснені обставини життя Бог хоче приводити людей назад до уз Заповіту з Ним.

(Луки 4:1-12, Якова 1:2-4) Пустеля була для Ісуса волею Божою. Там Він нічого не їв, зголоднів, був спокушуваний дияволом. Це був стан, коли починає говорити плоть. Вона взагалі говорить людям безумні речі, це голос егоїзму і гордості, якого не можна слухати. Перебувати у спокусах означає перебувати у зоні ризику. Проте тре6а розуміти, що випробування і спокуса – різні речі. Випробування дає Бог для виховання терпіння, спокушуємося же ми самі, а ворог душ людських неодмінно намагатиметься цим скористатися, сіючи сумнів. Слова лукавого в Едемському саду: "чи правду сказав Бог?", в пустелі: "якщо Ти Син Божий" – так сіється зерно сумніву. Методика диявола – сіяти сумнів, пропонувати тимчасові речі – славу, владу, гроші, спочатку все нібито безплатно, а потім будеш змушений віддати останнє. Бог же пропонує лише вічне.

Пустеля – випробування і утвердження нашої віри. Пустеля – екзамен, школа християнського життя, і у кожного вона своя. Спочатку, коли ми опиняємося там, то не знаємо, що робити. Але треба пам'ятати, що нас привів туди Бог, і ми повинні сприймати це як від Нього. Бог за допомогою Свого Слова проведе нас через будь-яку пустелю, якщо ми будемо спиратися на Його слова і заповіді. Бог проведе, бо Його милість повік, бо Він вірний своєму заповіту з нами. Так, Бог буде заводити у пустелю, але ми маємо не вмерти там, а вийти звідти живими та кращими, вирішивши з Богом всі свої запитання. Нехай Бог благословить кожного з нас правильно проходити пустелю у своєму житті!     

(проповідь Федора Федоркова)