Призвання у Христі

Людина грішна по своїй природі. Бог чистий і святий. Бог, знаючи, що між Ним і людиною немає миру через гріх, віддав Свого Сина заради того, щоб кожний міг прийти до спілкування та взаємовідносин з Ним. Він будує стосунки з кожним особисто і для кожного має Свій план. До чого конкретно Бог призиває нас як церкву?

  1. До спілкування. (Івана 1:12) Більшість людей сьогодні живуть духовно одинокими, не контролюючи нічого у своєму житті, не знаючи, що буде потім. І це в той час, як Бог призвав нас до спілкування з Собою. Він чекає, поки ми прийдемо до Нього. Бог запланував відносини з нами не тільки на землі, тому хто не має з Ним відносин тут, той не матиме їх і у вічності. Що робити? Ми повинні прийняти Ісуса Христа як Свого Спасителя. Це буде першим кроком до побудови відносин з Богом.
  2. До святості. (1 Пет. 1:14-16) Якщо ми прийшли до Бога, то призвані бути святими. Бути святими означає бути відокремленими від гріха. Раніше ми прагнули лише земних задоволень. Тепер Бог говорить: досить так жити! Тож будьмо святі, щоб не втратити з Ним стосунків. Христос зруйнував завісу між нами і Богом, не можна будувати її знову.
  3. До єдності. (Еф. 4:1-6) Колись ми були язичниками, не знаючими Бога. Нині ми – церква Ісуса Христа, викуплена та очищена Його Святою Кров'ю. Тепер треба жити відповідно цього звання. Ми маємо досягати цього через вивчення Писання. Мало того, необхідно практикувати вивчене. Ми не зможемо бути повноцінними християнами поза церквою.  
  4. До благовістя. (Рим. 1:1, Матв. 28:19-20) Апостол Павло недарма назвав себе рабом, бо розумів свою позицію у Богові і те, що означає бути вибраним Господом для благовістя. Призвання до благовістя повинно працювати у церкві, це її пряма задача.

Нехай Бог допоможе нам роздумувати над своїм призванням, щоб бути щасливими у Ньому людьми.

(проповідь Івана Ренчковського)