Новини

Успішна церква, яка радує Христа

(Об’явл. 3:7-13) Те, що ми є церквою, не означає, що не треба над собою працювати. Навпаки, потрібно це робити ще більше, бо Господь чекає від нас святості та чистоти. Книга Об’явлення відкриває, якими нас хоче бачити Бог. Давайте на прикладі філадельфійської церкви розглянемо питання про те, що ми повинні робити, якщо хочемо радувати Христа як церква:

  1. Дивитися на Ісуса. Успішна церква прагне Божої святості. Якщо ми бачимо, що Бог Святий, то теж маємо цього прагнути. Не треба порівнювати себе з іншими, особливо з тими, хто помиляється, думаючи при цьому: комусь можна, а мені - ні. Краще наслідуйте Христа. Дивіться на Нього і порівнюйте себе з Ним.

На чому повинна стояти церква

(Дії 2-й розділ) Другий розділ Дій апостолів відкриває нам цінні подробиці з історії становлення першоапостольської церкви. День П’ятидесятниці, сходження Святого Духу, перша проповідь Петра, покаяння народу…

(Дії 2:37-39) В ті дні люди задали Петру і апостолам головне запитання: що нам робити? Це гарне питання для тих, хто прийняв істину. Вони отримали відповідь, що потрібно покаятися, охреститися, прийняти Святого Духа і передавати це далі своїм дітям, родичам, близьким і знайомим. Ця відповідь актуальна для кожної людини, що  увірувала, і до сьогоднішнього дня.

Першоапостольська церква постійно знаходилася разом, раділа, мала діалог одне з одним у простоті серця, і на усіх душах був Божий страх. Повага і страх перед Богом – це те, чого прагне сьогодні кожна церква. Для цього вона повинна постійно перебувати у процесі спілкування з Богом, а її єдність має бути направлена на служіння Йому.

Хто така людина заповіту?

(Еф. 2:11-14) Основа заповіту між людиною і Богом – це кров Ісуса Христа. Бог цінує цей заповіт, тому що це договір, підписаний кров’ю Його Сина.

(Івана 1:12) З цього вірша Євангелія від Івана видно, що всі, хто прийняв і увірував в Ісуса Христа, отримують від Бога законне право називатися Його дітьми. Невід’ємними рисами Божих дітей є розуміння ними того, що відбулося на хресті Голгофи, визнання Ісуса Своїм особистим Спасителем і тверда віра у Нього.

(Бут. 12:1-3, Рим. 4:18-22) Писання змальовує нам життя Авраама – чоловіка з халдейського Уру, який мав комфортне життя, багатство, практично усе, крім нащадків. Бог пообіцяв благословити його, дати потомство, утворити від нього численний народ.

Життя з Христом – велике надбання

(Марка 2:13-17) Серед Ізраїлю митарі, які брали податки зі своїх співвітчизників, вважалися зрадниками власного народу. Зазвичай вони сиділи в людних місцях та збирали гроші. Їх не любили і не поважали, хоча вони і були багатими людьми. Христос побачив митаря Матвія, який сидів у збору податків. Ісус помітив його у натовпі, бо добре знав, що той потребує Його допомоги. В матеріальному житті Матвія все складалося непогано, проте він відчував, що чогось не вистачає. Матвій мав потребу у Богові, тому його не потрібно було кликати два рази. Ісус покликав раз – і він пішов. Матвій покинув все, що мав, встав і пішов, залишивши гроші, палатку, робоче місце. За пару годин Христос уже був у нього вдома…

Шукайте Бога

(Луки 19:1-10) Ісус Христос прийшов до Єрихону, де жив начальник митників на ім’я Закхей. В перекладі це ім’я означало "достойний, чистий", проте в очах Ізраїлю Закхей явно не відповідав своєму імені, а був справжнім зрадником власного народу. Це було пов’язано з тим, що митники служили окупаційній владі Риму, збираючи податки зі своїх співвітчизників. Закхей був старшим над митниками, але вирізнявся серед них своїм прагненням знайти Бога. Він був невеличким на зріст, тому для того, щоб добре роздивитися Христа, йому довелося заздалегідь залізти на дерево, під яким Той мав проходити. Уявіть картину: сьогодні начальник податкової поліції сидить на дереві, щоб краще роздивитися проповідника! Положення у суспільстві не зупинило Закхея від пошуку Христа...

Цінність людини для Бога

(Луки 15:1-2, Матв. 9:11-13) Христос мав спілкування з грішниками та митарями, бо знав, що саме їм потрібна Його допомога і спасіння. Він розповідав їм притчі про те, як радіє Бог, коли знаходить загублене і втрачене. Це показує нам, що Сам Творець Всесвіту любить і цінує людину на відміну від удаваних праведників, які засуджували та критикували спілкування з грішниками Христа.   

(Йони 4:10-11, Матв. 10:29-31) Людина створена Богом, ми – Його творіння. Він знає наші серця і думки, Писання говорить, що у нас навіть все волосся на голові пораховане. Не дивно, що ми дорогі для Бога, і що Йому боляче нас втрачати, коли ми гинемо з власної вини. Господь чітко дає зрозуміти, що Йому шкода Свого творіння. Для Нього цінне не людське тіло, а душа, яка незрівнянно за нього дорожча.

Плодоносне життя для Христа

(Івана 15:4-17) Коли дерево стоїть без листя і плодів, по ньому не видно, якої воно породи. Коли ж з’являється листя, а особливо плоди, тоді вже не залишається сумнівів, що це за дерево. Ісус Христос зібрав учнів, щоб розповісти, який плід повинні приносити вони. Бог привів на це місце кожного з нас для того, щоб ми також зрозуміли, що учні Христа щодня повинні приносити для Нього плід. Бувають моменти, коли щось заважає нам плодоносити, як християнам. Здавалось би, читаємо Писання, ходимо на зібрання, а плоду немає. В таких випадках потрібно пам’ятати, що плід починається з самого Ісуса Христа. Скільки би ми не ходили до церкви, не слухали проповідей, не дотримувалися правил, яких би не робили справ, плоду не буде, доки в нас не буде жити Сам Христос.  

Що ми повинні робити для того, щоб мати плодоносне життя для Христа?

Що робити, коли на нас повстають похоті?

(Чис. 11:1-17) Ізраїльський народ згадував матеріальний мінімум, який мав у Єгипті, і жалкував про нього. Вони ремствували день і ніч до тих пір, поки Мойсей не почав впадати у справжню депресію. Його настільки втомили такі обставини, що він взагалі хотів померти, бо не міг переносити далі нескінчених нарікань народу. Мойсей звернувся до Бога, поставивши у своєму монолозі великий акцент на себе: Чому я? За що це все мені?.. Ця ситуація є для нас гарним прикладом того, щоб ми не акцентували увагу на собі. Якщо у житті щось не так, треба переключати увагу на когось або щось інше, бо коли ми думаємо лише про себе, проблема підсилюється. В таких випадках ми бачимо себе страждальцями, над якими є Бог, Який чомусь допускає такі речі. Це від початку неправильна позиція.

Приймайте людей, як прийняв вас Христос

(Рим. 14:1-13) Чим церква має відрізнятися від світу? Повним прийняттям усіх людей. На жаль, мирський світогляд, який оцінює і засуджує інших, часто діє і у церкві. Інколи християни, відстоюючи якусь правду чи справедливість, займають позицію судді та забувають, що Бог поставив їх у церкві слугами, а не суддями. Господь у будь-якому випадку буде вчити всіх, хто помиляється, але не через тих, хто ставить себе у роль судді, а через тих, хто бачить себе у ролі помічника. 

(Якова 2:12-13) Люди приходять зі світу до церкви, чекаючи на прийняття, проте знаходяться такі, хто, не дочекавшись від нової людини росту, встигають її засудити. Таким треба пам'ятати, в якому стані самі прийшли у свій час до Господа. Не треба намагатися самостійно міняти поведінку людини, бо Господь і так змінює усіх через Писання, але на це йде час.

Сімейна зустріч

14 лютого подружні пари церкви "Воскресіння" мали чудову нагоду зібратися разом для цікавого сімейного спілкування. Подружжя зустрілися за гарно накритими "солодкими" столами, брали участь у веселих конкурсах, слухали настановне слово від пастора церкви Олега Бешти про те, як зберегти у шлюбі любов. 

Ми як християни повинні розуміти, що наш шлюб завжди під загрозою. Чому? Тому що починаючи ще з едемського саду, від Адама і Єви, диявол цілеспрямовано б’є у сім’ю. Шлюб був створений Богом для того, щоб нас благословити, але після гріхопадіння Бог змушений нас дисциплінувати, зціляти, а вже потім благословляти

Сторінки