Новини

Як прожити життя, не зазнавши нестатку?

(Пс. 22) Це питання щоденно хвилює людей, які досі не довірились Богу, які все ще намагаються "пасти себе самі". Люди, які весь час хвилюються про те, як не зазнати скрути, вважають, що самі ладні вирішувати свої проблеми. Це ознака гордості перед Богом. Горді люди зосереджені на собі, смиренні – на Господі. Горді люди переживають, а смиренні – чекають, пам’ятаючи про те, що гарантія спокою та повноти – довіра Богу. Біблія вчить, що немає нічого вартого занепокоєння. Господь обіцяв нам дати усе, чого ми потребуємо. Наш Небесний Батько радий давати нам дари, але для цього ти повинен довіритись Йому.

(проповідь Романа Брагіна)

Образа або гіркота серця

(Рут 1:19-21) Часто ми не усвідомлюємо і не визнаємо, що в нашому серці є образа. Як це перевірити? Згадайте, чи є в вашому житті люди, яких ви досі не пробачили? Чи є обставини, за які ви не подякували Богу? Образа завдає багато шкоди, впливає на наше життя, спілкування, заважає будувати відносини з іншими людьми. Це гіркий корінь, який позбавляє нас  благодаті. Образа оскверняє не лише нас, але й тих, хто поряд. Ми хочемо помститися, шкодуємо себе. Ми ображаємось, тому що ми духовно недосконалі. Будь-яка образа – це справа плоті, яка противиться духу.

(проповідь Влада Бакаленко)

Рукопокладання дияконів

10 червня  відбулося урочисте богослужіння з приводу рукопокладання на дияконське служіння двох братів церкви "Воскресіння": Андрія Плахотніка та Ігоря Шепелєва. Пастор церкви "Воскресіння" Олег Бешта та пастор церкви "Життя" Руслан Фомічов сказали теплі слова настанови майбутнім дияконам та їх дружинам, закликали церкву задуматись про те, що наставники – це служителі, поставлені і затверджені Богом. Їм доручені людські душі, про які вони повинні постійно піклуватися.

Свято Трійці

3 червня церква "Воскресіння" зібралась разом, щоб привітати один одного та всіх присутніх зі святом Трійці, святом сходження Святого Духа та утворення Божої Церкви. Усі однодушно прославляли Господа у гімнах хвали і молитвах, слухали проповідь про вплив Святого Духа на життя церкви та кожного християнина.
 
"Прояви Духа Святого"
 
(Івана 14:14-17, 26) Щоб зрозуміти, хто такий Дух Святий, потрібно звернутися до Писання. Дух Святий є особистістю так само, як Батько і Син, це три рівні іпостасі. На жаль, сьогодні це мало кого цікавить, люди звикли жити традиціями і не замислюватись над їх змістом.

(проповідь Ігоря Яцишина)

Істинна віра, яка вона?

(Євр. 11:1-19) Віра має за основу Божі обітниці. Люди стають "віруючими", тому що Бог їм щось пообіцяв, вони повірили і сподіваються на це. Фундамент віри – це віра в Ісуса Христа і Його жертву. Проте мало бути просто віруючим та сповідувати вустами Ісуса. Якщо ти справді увірував, це повинно бути видно з твого життя та справ. Богу потрібно віддавати найкраще. Ми часто не хочемо служити, не жертвуємо своїм часом, забуваючи про те, що це Ісус дав нам нове життя, не тільки тепер і зараз, а вічне. Якби не Бог, у нас не було би таких радісних, світлих очей, як сьогодні, нас взагалі могло би не бути, тому наша жертва для Бога повинна бути не формальною, а від серця. Наша вдячність повинна проявлятись не словами, а ділами. Всі наші справи будуть випробувані Богом. Бог для віруючого – це Той, Хто повністю контролює його життя.

(проповідь Ігоря Яцишина)

Як приборкати свій язик, який несе зло?

(Як. 3:1-12) Язик – це вкрай небезпечна частина людського тіла, до якої треба бути дуже уважним. Своєю непередбачуваністю він вимагає від нас постійного контролю. Язик намагається прикрасити будь-яку неправду. Він поганить усе наше тіло. Іноді трапляється так, що навіть за одне слово нас можуть суворо спитати. Язик – лицемір, він сповнений смертоносної отрути. Він – актор, у зібранні може бути один, дома – інший. Язик недарма подвійний, як у змії. Він говорить зло, руйнує наші відносини з людьми, ображає, і в той же час благословляє Бога. У язика є джерело. Коли ми кажемо щось погане і потім вибачаємось, мовляв, "вирвалось", постає питання: звідки?

(проповідь Романа Брагіна)

Як ми цінуємо Боже Слово?

Судячи з висловів відомих у світі письменників, філософів, вчених та політиків, стає помітно, що ці люди розуміли цінність Слова Божого. Великі люди, які замислювались над сенсом життя та шукали істини, приходили до висновку, що горе тому народу, який живе без Слова Божого. Життя людей, які не знають Біблії, приходить у занепад від того, що вони не мають Божого страху. Люди слабкі проти гріха, і лише Бог може їм у цьому допомогти. Дехто читає філософську літературу, намагаючись пізнати Бога через знання та інтелект. Проте з християнської точки зору філософія – це відсутність істини, тому що у філософії на будь-яку думку знайдеться протилежна. Філософія – це кома, а Божа істина – це крапка. Слово Боже – вічне. Ніщо не може протистояти Його істині. Ісус Христос прийшов на землю, щоб постраждати за кожного з нас і принести нам Слово.

(проповідь Ігоря Яцишина)

День сім’ї

20 травня церква "Воскресіння" зібралася на недільне богослужіння та святкування Міжнародного Дня сім’ї. Учні недільної школи вже традиційно порадували присутніх віршами і піснями про родинні цінності та невеликим відеоінтерв’ю, в якому діти розповіли про те, що є для них сім’я. Пастор церкви говорив проповідь на тему: "Як стати щасливою сім’єю?", взявши за приклад християнське подружжя Акили і Прискили, сподвижників апостола Павла. Вивчаючи всі місця з Біблії, де згадується про цю родину (Дії 18:1-3, 18-19, 26, 1 Кор. 16:19, Рим. 16:3-4, 2 Тим. 4:19), можна зробити висновок, що це були вірні люди, які зрозуміли Євангеліє, пішли за Павлом, організували власну домашню церкву, мандрували по Європі, проповідуючи та рятуючи людей.

День матері

13 травня Україна відзначала особливе свято – День матері. Відзначила цей день і церква "Воскресіння". Була підготована святкова програма, до якої увійшли  виступи діточок з недільної школи, вірші, вистави, відеокліпи та  зворушлива пісня для мам, виконувати яку вийшли усі діти, і маленькі, і дорослі, які вже мають своїх власних дітей.

Що означає бути зрілим?

(1 Кор. 3:1-5) В кожній церкві зустрічаються люди, які духовно не ростуть. За ними потрібен постійний нагляд, служителі не можуть залишити їх самих. Такі люди часто обурюються тим, що їм щось заборонено, дехто з них хвалиться, що вже багато років у церкві, а дехто навіть з гордістю заявляє: "Я – немовля". Так, немовлята у церкві – це проблема, адже духовний вік – це не роки, проведені у церкві, а вміння приймати правильні рішення, самостійність, щоб служителям не було соромно за твої вчинки та спосіб життя.

(проповідь Олександра Ахмедова)

Сторінки