Новини

Молитва над дітьми

12 лютого батьки дітей, які нещодавно народилися у церкві "Воскресіння", принесли своїх діток до церкви для здійснення молитви. Пастор церкви олег Бешта сказав подружжям деякі слова настанови:

Виховання дітей – це не відповідальність пастора чи недільної школи, бабусь чи дідусів, або однієї тільки мами. Виховання дітей – це відповідальність обох батьків.

(Пс. 126:1-5) Якщо Господь не будує будинок, дарма будується він. Якщо Господь не захищає місто, його дарма охороняють. Без Бога все марно, тому важливо, щоб Він був у наших сім'ях. Далі у псалмі говориться, що плід утроби – це нагорода від Господа. Бог дає дітей для певної мети. Ми повинні її зрозуміти і побачити, не робити з дітей ідолів, а дати їм виконати призначення, задумане для них Богом. Писання говорить також, що сини – це стріли. Стрілу треба підготувати, направити в потрібну сторону і випустити. Як підготувати дітей? Навчити їх розпізнавати гріх, уникати його. Попередьте їх про небезпеку гріха, розкажіть, чим це закінчується. Впливайте на дітей особистим прикладом. Виправляйте їх, карайте, навчайте, трудіться над їхніми серцями. Бог дає дітей не просто так, а щоб вони були здатні на добрі діла.

У чому Божа сила і як її не втратити?

Сьогодні хочеться поговорити про приклад життя Самсона, Божого назорея від материнської утроби, який по власній помилці втратив Божу силу і став посміховищем для филистимлян. Якби Самсон кожного дня нагадував собі про те, що він – Божий назорей і чинив відповідно, то не закінчив би так сумно своє життя. Ця тема варта окремого обговорення, тому що сьогодні таке може відбуватися і з християнами. Бог дав Своїй церкві все для того, щоб вона була чистою та непорочною у Його очах, проте часто буває, що церква починає сковуватися гріхами і проблемами. Послання до Коринтян яскраво змальовує таку ситуацію у коринфській церкві.

Характеристика твоєї праведності

(Рим. 10:1-4) "Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїль на спасіння, бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. Вони бо, не розуміючи праведності Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій, бо кінець Закону - Христос на праведність кожному, хто вірує".

Прикладом Свого життя Ісус Христос залишив для нас зразок праведності, на яку чекає Бог. Давайте розглянемо цей приклад. Отже, Ісус:

•       Виконував волю Батька (Євр. 10:9)

•       Став рабом (Фил. 2:6-11)

•       Ходив перед Богом (Євр. 4:15)

•       Служив людям (Матв. 20:28)

•       Мотивом Його життя була любов (Івана 13:34)

Дешеве християнство

(Еф. 1:3-4, Еф. 2:4-7) Завдяки Богові та Ісусу Христу ми маємо все для праведного життя. Бог явив нам Своє милосердя, любов, благодать, спасіння, благословення. Всі ми знаємо, що Христос помер за наші гріхи, викупив нас, пролив на Голгофі Свою Святу кров… Але чи не стало це щоденною стандартною, доведеною до автоматизму  фразою у нашому житті? Чи не здешевили ми Христа, чи не втратив Він для нас свою ціну? Буває, ми такі зайняті, що нам не вистачає часу на спілкування з Богом. Ми не маємо часу на обновлення власного розуму, незважаючи на те, що коли людина не обновляється в істинах про Ісуса, то багато втрачає у християнському житті.

Як жити так, щоб наше християнство не було дешевим? Не можна знецінювати:

Свобода у Христі

Що таке свобода? Давайте звернемося до тлумачного словника. Свобода – це відсутність гноблення, утиску й обмежень у суспільно-політичному житті, можливість вияву суб'єктом своєї волі.

(Гал. 5:1) Цей вірш Послання до галатів говорить нам, що Ісус Христос визволив нас для волі. Він дарує кожному з нас Свою, особливу свободу, яка відрізняється від тієї свободи, яку нам пропонує світ. Ми маємо право вибору – прийняти цей дар чи ні. Колись людина втратила свободу у Едемському саду, і сьогодні лише Христос здатний її повернути.

(Івана 8:32-36, 2 Кор. 3:17) Різноманітні залежності – це наслідок нашого гріховного життя, мислення та вчинків. Ми не можемо самостійно звільнитися від їхнього полону. Це може зробити по Своїй великій милості лише Ісус Христос.

Духовний ріст та зрілість церкви

Духовний ріст – це пізнання істини, помножене на практику. Скільки б істин не пізнала людина, без практики це буде множенням на нуль. Це схоже на сказане у книзі пророка Даниїла про царя, де говориться: ти був зважений і визнаний надто легким. Пізнаних істин та тих, що були застосовані практично, повинно бути у рівній мірі. Проаналізуйте своє життя, в якому стані знаходитеся ви, ваша сім’я, зростаєте чи ні, і якщо ні, то чому.

Християни сьогодні часто говорять: я відчуваю, що… Почуття – це оманлива річ. Ми не повинні ними керуватися. Треба керуватися Словом. Тоді ми будемо зрілими.

Ще одна проблема сьогоднішнього дня: люди перестають думати. Питаєш у людини: про що ти думаєш, що плануєш, як бачиш? Тиша. Людям важко включати мислення та аналіз в той час як Бог хоче працювати з нашим розумом.

Сила Слова у його виконанні

(Якова 1:18-27) Апостол Яків звертається з цими словами до першоапостольської церкви, яка проповідувала, зціляла, робила чудеса, мала силу… Пройшов деякий час, і пишеться це послання. Церкву вже потрібно було реанімувати. За короткий час церква змінилася в гірший бік. Чому? Тому що перестала виконувати Боже Слово.

Хто такі виконавці Слова? 18-й вірш говорить, що Бог народив нас Словом істини. Тобто Слово може виконувати лише людина, народжена від Бога. Без Господа Слово виконати неможливо. Для цього потрібен Христос, інакше ми станемо такими, якими були до зустрічі з Ним, або ще гіршими. Без Ісуса ми не маємо сили виконувати те, до чого Він закликає.

Результативне життя

(Матв. 25:14-30, Луки 19:11-28) Писання двічі з деякими відмінними деталями розкриває нам розказану Ісусом притчу про міни. Там є одна цікава деталь: все, про що у ній згадується, належить хазяїну: раби, міни, міста тощо. Точно так відбувається сьогодні в нашому житті, коли ми живемо на Господній землі та користуємося усім, що Він дає. Все належить Богові,  Він лише дає людям можливість жити і прийняти участь у Його плані, а люди хочуть самі бути царями свого життя. Ми живемо так, ніби є повністю самостійними, ніби користуємося чимось власним в той час, як наше тіло і дихання у Божих руках та існує лише завдяки Йому. Ми не питаємо Бога, чого Він від нас чекає, а Бог хоче тільки одного: покаяння, переміни мислення і того, щоб ми стали жителями Його Царства. Якби не Він, ми би нічого ніколи не змогли, тому нерозумно сперечатися та змагатися з Ним. Змирись і підкорись, пізнай Господа, тоді матимеш результат і радість від життя.

Христос - миротворець

(Матв. 5:9, 2 Кор. 5:17-21) У Нагорній проповіді Ісус сказав, що миротворці назвуться Синами Божими… Найбільшим миротворцем у світі, прикладом миру є Сам Ісус Христос. Бог хоче від нас, як від християн, щоб ми також несли світу мир.   

(Марка 2:17, Івана 3:17-18) Ніхто з нас не є достойним вічного життя по своїм вчинкам, моральним якостям та способу життя. По цим міркам ми були достойні смерті, наша вічність мала проходити у незавидному місці – пеклі. Завдяки Ісусу Христу ми отримали шанс стати Божими дітьми, змінитися самим та поміняти свою вічність. Христос – це Єдинородний Божий Син, Який приймав участь у створенні світу. Він приходив на землю, народившись у земній подобі, щоб примирити нас із Небесним Батьком.

Боже благовоління у Христі

(Луки 2:8-14) До покаяння відносини між Богом та людиною нагадують відносини між Суддею та злочинцем, але більше ніж 2000 років тому назад для нас народився Заступник, Який може стати третім у цих відносинах, стати між нами і Богом, просити за нас і захищати. Це – наш Спаситель Ісус Христос. Ми знаходимося сьогодні у цьому залі лише завдяки Його народженню, тому повинні розуміти, наскільки сильно нас любить Бог. Наша людська любов має зовсім іншу основу, часто корисливу та егоїстичну, в той час як Божа любов – без умов. Він любить не "за щось", а "тому що". Господь люблячий по Своїй природі. Він полюбив нас, коли ми були ще грішниками.

Для Небесного Батька не було нікого дорожчого за Ісуса, і задля спасіння людей Він віддав максимум з того, що міг дати – Свого Сина.

Сторінки