Новини

Божі питання до людини

На сторінках Біблії ми можемо зустріти три запитання, які у свій час Господь задавав людині. На початку створення світу ми бачимо, як Бог створив небо, землю, все, що її населяє, та врешті саму людину. Він розмістив людину в ідеальному для її існування місці. І ось уже в 3-му розділі ми читаємо історію падіння людства. Людина порушила Божі умови.

  1. (Бут. 3:9) Перше питання, яке задав Бог людині: де ти? Обмануті змієм Адам і Єва скуштували заборонений плід, внаслідок чого в них увійшли гріх і смерть. Першими померли відносини з Богом та одне з одним. Вони почали ховатися від Бога, соромитися одне одного, зникла відкритість. Ця ситуація зберігається і сьогодні: не грішники шукають Бога, а Бог шукає їх. Запам'ятайте: ворог душ людських ніколи вас не підніме, навпаки, він заведе у згубні місця і там покине. Лише Бог шукає людину, де б та не була. Лише Бог залишається поряд, Він завжди відкритий для нас. Бог хоче прийти і покрити наші гріхи. Він стукає у серця, у життя. Він послав на землю Свого Сина, щоб знайти грішників і повернути їх до раю, з якого вони пішли.

Як перебувати у мирі Божому

(Пс. 33:19, 1 Пет. 5:5-8) Люди влаштовані так, що при появі у житті складних ситуацій та важких обставин до останнього намагаються вирішити всі проблеми самостійно. І лише як остання надія звучать слова: Боже, якщо Ти є, допоможи мені! В такі хвилини примарні надії відкидаються, і ми звертаємося до єдиного правдивого та реального джерела допомоги, до якого потрібно було звертатися від самого початку – до Господа. Так, зазвичай ми сподіваємося на кого і на що завгодно, крім Ісуса Христа. І це неправильно, ми не повинні залишатися наодинці зі своїми турботами. Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. Проблема людей у тому, що їм важко змиритися перед Богом. Чомусь нам простіше коритися начальству, ніж Творцю. Для того, щоб віддати сьогодні своє життя Христу, треба насамперед змиритися і віддати всі турботи в Божі руки. Смирення – це зона комфорту поряд з Богом. Не можна бути противниками, бо коли ми живемо, сподіваючись тільки на свої сили, це теж свого роду спротив. Тому треба відгукуватися на Божу турботу, як на материнську.

Життя в благодаті Божій

У світі вираз "жити по благодаті" означає жити добре, не докладаючи до цього особливих зусиль. Ми, як церква Христа, повинні правильно розуміти поняття благодаті та бути здатними пояснити його іншим.

Що таке благодать для кожного з нас особисто? Часто у цій темі є багато помилок та оман. Дехто вважає, що на землі можна жити, як захочеться, не прагнути перемін до кращого, страждати із-за власних помилок, повторювати їх до нескінченості, зате десь там, на небесах, колись почнеться благодать. Ні, благодать починається тут і зараз, з Самого Христа. Не пізнавши Ісуса, не пізнаєш благодаті. Благодать – не якесь абстрактне поняття, це Сам Христос, Який велить нам:

  1. (Дії 17:30-31) Покаятися і визнати свою гріховність. Визнайте Христа Спасителем не на емоціях, а свідомо. Він є фундаментом благодаті. Ісус добре знав, що потрібно для того, щоб людина скуштувала благодать, тому явився на землю і пішов на хрест для того, щоб ми мали вічне життя. Після цього ми просто не маємо права жити тільки заради себе. Перше місце в житті повинен займати Христос. Якщо не познайомитися з Христом, не визнати перед Ним свій стан як грішної людини, благодать не буде діяти.

Сила, яку дає Христос

(Марка 1:7, 21-28) Ісус Христос вчив людей тому самому, чому вчили книжники і фарисеї, проте слова Ісуса дивували людей. Він говорив з силою, як Той, що має владу. Звідки виходила ця сила? Бо Христос як говорив, так і жив. Його слова підтверджувалися Його справами, Його вчення збігалося з Його життям. Слово має силу тоді, коли воно збігається з ділом. Іван Хреститель говорив, що скоро прийде Той, у Кого влада і сила, і ось Ісус прийшов і схилився перед Іваном, щоб той охрестив Його. Він схилив голову перед правдою, яка була дана Богом однаковою для всіх. Потім Христос пішов у пустелю, пройшов випробування, піст, спокусу, і лише після того пішов проповідувати Боже Царство. Він прийняв усе, що запланував для Нього Бог.

Вірна церква

(1 Кор. 1:1-3) З боку Біблії церква – це не приміщення, не куполи, це – люди, які визнають себе грішниками, каються, приймають Святого Духа і живуть далі по вірі, чекаючи на прихід Ісуса Христа. Церкву створив Сам Христос. Він віддав Себе за неї, і тепер Він – голова церкви. Все, що робиться церквою – робиться Христом. Ісус приєднав нас до церкви, дозволив нам велику честь – служити Йому. Відтепер наш обов'язок – вірно здійснювати це служіння. Що таке вірна церква Христа? Як її можна охарактеризувати? Вірна церква сумлінно та віддано звершує довірене їй Богом. У своїй діяльності церква має два основних напрямки, внутрішню і зовнішню місії.

  1. Внутрішня місія. (1 Пет. 1:14-16, Кол. 3:5-14, Еф. 4:20-24) Внутрішня місія церкви – це освячення та утримання від гріха. Якщо ми не будемо цього робити, ми будемо невірні, як церква. Вірність церкви – це наш послух. Бог – Батько. Ми – Його діти. Наскільки ми слухняні Йому?

Зціляюча церква

(Дії 3:1-12) Що було спільного між Петром, Іваном та кривим? Лише те, що всі вони знаходилися у церкві. Петро з Іваном йшли поклонитися Богові, а кривий сидів при вході до храму в надії отримати від людей щось для прожиття. Все своє життя він міг лише просити, і більше нічого. В той день, побачивши Петра та Івана, він, як завжди, почав просити милостині. Кривий бачив у них тих, хто міг допомогти у його матеріальних потребах, а Петро побачив скалічену від народження людину, якій необхідне фізичне та духовне спасіння і зцілення. В якомусь сенсі всі ми є такими: кривими, нездатними ходити Божими шляхами. Всі ми криві від гріха, всі блукаємо, як вівці, сподіваючись на милостиню від Бога. Ми чекаємо звільнення від залежностей, покращення моральних та фізичних якостей, але Бог ніколи не береться вирішувати видимі проблеми, бо вони являються лише наслідком. Господь відразу береться за головну причину, за корінь, за духовне. Бог вирішує ключову проблему людини, тоді наслідки зникають самі собою, і все стає на свої місця. Чудо – кривий став здоровим, тому зможе сам заробити на життя, хоча й доведеться трудитися. Мало того, тепер він пізнав Самого Бога, Його вічну силу і славу!

Церковний табір 2017

З 16 по 22 липня у селищі Гаразджа на Волині відбувся церковний табір церкви "Воскресіння". Майже цілий тиждень церква перебувала разом, вивчаючи Біблію по книзі Неємії та роздумуючи на різні життєві теми. Ключовим словом обговорення стало слово ВІДНОВЛЕННЯ. Як відновити у Христі себе, своє особисте духовне життя, сім’ю (чоловіка, жінку, батьків, дітей), церкву, відносини одне з одним, своє місто, країну? Відповіді на ці питання шукали та знаходили на протязі ранкових занять у групах, загального уроку, під час веселих сценок, слухання проповідей, особистого спілкування. Це було справжнє свято церкви: вивчення Писання, спілкування між собою, молитви, причастя, ігри, спорт, святковий салют, всього й не злічити. Проте основною подією стало хрещення 7 наших братів та сестер, які прийняли головне рішення у своєму житті – слідувати за Ісусом Христом. Прославляємо Тебе, Господи, і дякуємо за Твої діла і дивовижну дію у Своєму народі!

Потреба у прозрінні

(Луки 18:35-43) Просити милостиню було звичним заняттям жебрака. Він був сліпим від народження, тому до зустрічі з Ісусом прожив своє життя у пітьмі. Жебрак почув, що по дорозі йде Христос, і, незважаючи на заборони оточуючих, почав взивати до Нього: Ісусе, Син Давидів, помилуй мене! Натовп поряд, який сам знаходився у духовній сліпоті, заставляв його мовчати, але він ще дужче кричав до Ісуса, благаючи про спасіння. Милість Христа безмежна і жоден людський крик про допомогу не залишається у Нього без відповіді. Ісус звелів підвести сліпого до Себе і незабаром колишній сліпий, а нині зрячий уже йшов за Ним по дорозі, славлячи Бога…

(Матв. 15:14) Ізраїльський народ вважав себе праведним перед Богом, проте Христос називав їх сліпими поводатарями сліпих, вождями, які не бачать, не чують, і не відчувають серцем. Сьогодні нам усім, кожному на своєму рівні необхідне прозріння. В цьому житті є багато речей, від яких ми повинні звільнитися, щоб дати місце головному. Треба вчитися помічати їх.

Святкування Трійці

4 червня церква "Воскресіння" відзначала Свято Трійці. Темою проповіді у цей важливий для усіх християн день стала сутність та дія Святого Духу.

(Єзек. 36:22-27, 2 Кор. 3:6) У світі немає іншого спасіння для людини, крім Божого плану спасіння. Без Бога у нас взагалі не було шансів для порятунку, але Його план подарував нам можливість життя. Свято сходження Святого Духу – це Божий подарунок людству. У цей день євреї святкують Шавуот – свято П’ятидесятниці на знак того, що Бог дав Мойсею Тору. 10 заповідей закону повинні були вказати людям на гріх та зберегти від нього. Проте буква закону вбиває, а Дух животворить. Бог знав, що жодна людина не здатна дотриматися закону в повноті, тому в Нього був подальший план. І ось Єзекіїль сказав для Ізраїлю пророчі слова про те, що колись Бог пошле людям Святого Духа…

(Івана 16:5-16, Рим. 8:9-11) Перед Своїм відходом Ісус також розповів учням, що скоро Отець пошле Святого Духа, щоб утішити їх, сповістити світові про гріх, правду і суд. Гріх людства полягає у тому, що воно не вірить в Христа, в той час як істинна віра – це прийняття Ісуса, Який помер і воскрес за нас.

Про байдужість

(Прип. 24:11) Тлумачний словник говорить, що байдужість – це властивість характеру людини, яка виявляється у частковому або повному ігноруванні позитивних чи негативних явищ життя. Якщо розглядати байдужість з біблійної точки зору, взагалі стає страшно. Якби деякі люди у свій час не проявили до нас уваги, нас би вже не було ні серед живих, ні серед спасенних…  

Що іще говорить про байдужість Біблія?

(Луки 10:30-35) Священик і левіт пройшли повз людину у біді, лише самарянин допоміг, вклавши у неї свій час і кошти. Це ілюстрація байдужості, проявленої людьми до інших.

(Об’явл. 3:14-18) Якщо християнин чи церква стають теплими і не хочуть цього змінювати, Бог відкине їх.

Ці уривки показують негативне ставлення Господа до байдужості. Біблія називає її серед ряду інших ознак кінця світу. Байдужість – це охолодження любові, тому байдужа людина не може служити ближньому.

Сторінки