На чому повинна стояти церква
(Дії 2-й розділ) Другий розділ Дій апостолів відкриває нам цінні подробиці з історії становлення першоапостольської церкви. День П’ятидесятниці, сходження Святого Духу, перша проповідь Петра, покаяння народу…
(Дії 2:37-39) В ті дні люди задали Петру і апостолам головне запитання: що нам робити? Це гарне питання для тих, хто прийняв істину. Вони отримали відповідь, що потрібно покаятися, охреститися, прийняти Святого Духа і передавати це далі своїм дітям, родичам, близьким і знайомим. Ця відповідь актуальна для кожної людини, що увірувала, і до сьогоднішнього дня.
Першоапостольська церква постійно знаходилася разом, раділа, мала діалог одне з одним у простоті серця, і на усіх душах був Божий страх. Повага і страх перед Богом – це те, чого прагне сьогодні кожна церква. Для цього вона повинна постійно перебувати у процесі спілкування з Богом, а її єдність має бути направлена на служіння Йому.
(Дії 2:42) Ось 4 камені, на яких повинна стояти будь-яка церква:
- Вчення. Перебування у вченні передбачає зростання. Ріст має бути видним, бо істинне вчення завжди приносить результат. У 1-му посланні до солунян Павло ставить їхню у церкву у приклад: вона залишила ідолів, прийняла істину, служила, перебувала у вченні та передавала його далі. Це було вже не просто знання, а практика, переміна характеру, преображення у образ Христа. Галатська церква також жертовно ставилася до служіння, але потім з нею щось відбулося, вона стала зупинятися. Були люди, які зупинили, заквасили її. Якщо ви сьогодні не перебуваєте у вченні, задайте питання: хто вас зупинив? Ми можемо зупиняти себе самі, можемо підпадати під чийсь вплив. Щоб такого не траплялося, щоб у християнства була сила, треба постійно перебувати у вченні апостолів.
- Спілкування. Спілкування має велику силу, тому краще мати спілкування з тими, хто ходить у світлі. Бог дає нам рецепт, як очищатися: якщо ми визнаємо наші гріхи, то Христос, будучи вірним і праведним, Своєю кров’ю очистить нас від всякого гріха. Отже, якщо ми матимемо правильне спілкування одне з одним, це допоможе нам очиститися та освятитися.
- Хліболамання. Ламання хлібу означає щоденне ходіння перед Богом та усвідомлення того, що колись Він спитає за все. Якщо ми будемо вчасно судити себе самі, то не будемо засуджені пізніше. По цій причині необхідно своєчасно аналізувати, дисциплінувати, карати, випробовувати себе, дивитися на себе критично. Ми добре вміємо дивитися критично на інших, тож навчіться дивитися так само на себе.
- Молитва. "Будьте постійними у молитві", "безперестанно моліться", "всі однодушно перебували у молитві", "багато може молитва праведного" – Писання наповнене подібними рядками. Якщо ми не перебуваємо у молитві і служінні Слова, то швидко вичерпуємо себе, як християни. Нам просто нізвідки тоді брати силу. Важливо молитися як з церквою, як одне з одним, так і на самоті. Моліться на протязі дня, де б ви не були, що б не робили, на роботі, в транспорті, будь де, бо це реальний зв'язок з Богом.
Бог дав нам все для праведного життя у Ньому, і тепер наша відповідальність – перебувати у цьому. Бог бачить, як ми ставимося до того, що Він дає, і діє відповідно, докладаючи до церкви інших людей. Наше християнське життя впливає на суспільство, тому як церква ми мусимо перебувати у вищезгаданих чотирьох пунктах. Нехай нам у цьому допоможе Бог!
(проповідь Олега Бешти)