Місія церкви на землі

Писання дає для церковної місії два основних направлення – внутрішнє і зовнішнє. Ці дві місії як дві ноги, на яких стоїть церква.   

  1. Внутрішня місія передбачає освячення, обновлення і очищення від усього нечистого. 

(1 Петра 1:14-16) Кожна людина у церкві повинна дбати про своє особисте освячення, тоді церква теж буде святою і непорочною.

(Еф. 4:20-24) Ми повинні залишити старий спосіб мислення, звички та поведінку, щоб одягнутися у нову людину, яка живе у святості і правді.

(Кол. 3:5-6) Ми маємо бути мертвими для нечистоти і блуду. Все аморальне у церкві потрібно усувати і знищувати.

  1. Зовнішня місія – це проповідь Євангелія світові та служіння людям.

(Матв. 28:19-20, Матв. 10:16) Важливо послухатись Христа та іти. Ісус каже, що посилає нас, як овець серед вовків. Це небезпечно, але це здатне змінювати світ.  

(Дії 2:42) Першоапостольська церква так і жила. Її плоди були видні явно. Вона пам’ятала те, що зовсім недавно робив Ісус Христос і  точно виконувала те, чого Він її навчив.

Що нам робити сьогодні як церкві, щоб місія, яку на нас поклав Христос, продовжувала звершуватися?

(Дії 3:1-15) Раніше Петро був незадоволений тим, що за ним ходив Іван, але потім їх з’єднав Дух Святий, і вони вже всюди ходили разом. Жебрак каліка сидів у храмових воріт та дивився на них, чекаючи грошей, але вони дали йому не те, на що очікував, а те, чого потребував. Каліка від народження отримав зцілення. Народ був вражений чудом, а Петро та Іван скористалися можливістю для проповіді про Ісуса Христа. Зцілення – це прекрасний привід для проповіді. Сьогодні ми також можемо вказувати шлях спасіння, брати людину за руку і вести до Христа.  

(Гал. 5:7, 3:1) Ми не повинні зупинятися у своєму християнстві, як галати, до яких звертається Павло. Вони почали жити по плоті, сваритися, гніватися, плести інтриги, ображатися. Треба слідкувати, щоб у церкві такого не було. (1 Івана 1:7) Навпаки, ми повинні мати спілкування одне з одним і кров Христа очищатиме нас від усякого гріха.

(1 Івана 2:1-2) Не треба забувати, що ми маємо зцілення у Христі, маємо Заступника, щоб не залишатися у своїх гріхах. Як би ми себе не поводили, ми маємо Заступника і завжди можемо цим скористатися. Християни сьогодні часто впадають у паніку та депресію, бо немає матеріальних ресурсів, роботи тощо. Коли ми були грішниками, то до останнього намагалися робити гріх і продовжувати залежності. У Христі ж ми втрачаємо надію при найменшому утискові. Так не можна. Що б там не було, треба говорити: Бог, в мене ж є Ти! І все. Рано чи пізно все вирішиться, просто залишайся з Богом. Все, що ти попросиш по Його волі, Він зробить. Все, що отримаєш не по волі Бога, буде відводити тебе від Нього.

(1 Кор. 8:1, Гал. 5:13) Бог дає нам знання і свободу, але для певної мети. Знання потрібно правильно використовувати, а за свободою уважно спостерігати, щоб не впасти у спокусу. Треба бути уважними, щоб не повернутися туди, звідки нас дістав Бог.

Навколо нас сьогодні сидить багато калік-жебраків. Ми не повинні проходити повз них. Треба давати те, що маємо, але для цього ми самі повинні це мати. Якщо тобі нема чого дати, задай собі питання: чому? Блаженні ті, хто дають. Нехай Бог благословить нас як церкву віддавати те, що маємо в Ісусі, ради Господа, щоб показати іншим вихід, руйнувати гріх і мати в собі джерело живої води, яку отримали від Христа.

(проповідь Олега Бешти)