Ісус – найкращий друг

Скільки разів Бог рятував нас, коли ми зверталися до Нього, будучи ще невіруючими людьми? Коли ставало легше, ми говорили: пощастило, випадковість… Ні, випадковостей не буває. Все контролюється Богом. Його милість дуже велика. Якби ми були Божими друзями, світ би преобразився…

На шляху до Бога нас інколи зупиняє запитання: ти що, поміняв віру? Тут треба розуміти дуже важливу річ: не ми міняємо віру, а віра міняє нас. Ось єдиний тест перевірки правильності вашої віри: що вона вам дала? Якщо вам є що сказати, слава Господу за це. У нас в країні часто думають, що віра передається спадково. Так не буває.

(Луки 5:15-26) Коли Ісус Христос прийшов до Ізраїлю, то побачив там масу хворих, калік, жебраків. Незлічена кількість людей приходила до Нього, щоб отримати зцілення. В один з таких днів стався особливий випадок, коли принесли паралізовану людину та за кількістю хворих не змогли підійти до Ісуса ближче. На шляху стала перепона: ноші не можна було нести далі із-за натовпу. Тоді друзі хворого вилізли на дах, прокопали його і спустили ноші прямо перед Ісусом. Тих, хто приніс паралізованого, можна назвати його справжніми друзями. Істинна дружба ніколи не залишить друга в біді. Видно, що ці люди товаришували давно. Мабуть, вони вже носили його до священиків, цілителів, а тепер з вірою принесли до Христа. Ісус, побачивши їхню віру, зцілив хворого.  

Людина, про яку йдеться у цьому уривку, була хвора фізично, але сьогодні є велика кількість людей, хворих не тільки фізично, а й душею. Від одинокості, від думки про те, що Бог їх вже не простить. Насправді Бог може і хоче простити кожного, треба тільки прийти до Нього.

(Пр. 24:11) В ті далекі часи хворого до Ісуса принесли друзі. Сьогодні у нас також є маса друзів, паралізованих морально гріхом, відчаєм, безвихіддю. Ісус не ділить людей на поганих і хороших, Він ділить людей на тих, хто пізнав Бога, а хто – ні. Тож спасайте взятих на смерть. Моліться за те, щоб Бог давав вам здатність бачити цих людей і допомагати їм. Бог нас спас не для розмов про те, як багато людей іде у пекло, а для того, щоб ми йшли і рятували їх. Церква йде у лікарні, у тюрми, туди, де пропадають люди, і проповідує Євангеліє, молиться за те, як ці люди будуть жити і розвиватися далі, коли приймуть Христа.  

Якщо ми друзі Богу, наше життя не буде збивати з шляху до Христа інших людей. Ми повинні слідкувати за своїм життям, словами, вчинками. Ми маємо бути прикладом, щоб ті, хто прагне до Христа, не збилися із-за нас з дороги. Істинна дружба завжди знайде час, щоб вивчати Слово Боже з іншими людьми. Ми не можемо змінити людей власними силами. Бог торкається сердець через Слово Боже. Писання каже: коли кається людина, радіють небеса.

Бог вічний і незмінний. Його Слово вічне. Зі свого боку ми теж не повинні остигати, ставати теплими, міняти своє ставлення до служіння, лінуватися, думати, що це має зробити хтось інший. Треба з відповідальністю робити те, на що нас поставив Бог.

(Івана 15:12-17) Прикладом істинної дружби для нас назавжди залишиться Ісус Христос. Ісус – найкращий друг, Він відмовився від Свого престолу, де володів усіма багатствами світу і прийшов сюди заради тебе і мене. Перебуваючи на землі Він йшов туди, де плач, стогін, нужди, хвороби, де не було миру і врешті постраждав мученицькою смерті на хресті Голгофи ради того, щоб ми жили. Зараз ми живемо зціленим життям, у нас нормальні сім’ї та діти, чисте мислення, і все це завдяки нашому найкращому другові – Ісусу Христу. Він допомагає усім, Його любов поширюється на всіх людей. Він помер і воскрес заради того, щоб ми воскресли разом з Ним і жили далі, бачили хворих, молились, вірили, не зупинялися у служінні та спасінні.

(проповідь Ігоря Яцишина)