Фундамент християнства

(Луки 6:47-49) Як нам закладати фундамент свого життя так, щоб воно не могло бути зруйнованим? Для цього Ісус повинен стати головним, наріжним каменем будівництва нашого життя. Якщо це буде не так, життя буде прожите марно. (Фил. 2:6-8) Ісус упокорив Себе, прийнявши вигляд раба, щоб прийти нам на допомогу. Тепер ми так само повинні стати рабами Ісуса Христа. Наскільки сьогодні ми покоряємося Ісусу у всіх сферах свого життя? Жертва Христа обійняла собою усі гріхи світу. Чого нам ще не вистачає, щоб бути переможцями?

  1. (1 Пет. 5:6-7) Не вистачає бажання упокоритися Богові, щоб стати під Його міцну руку, щоб життям керував тільки Він. Нам не хватає смирення, лагідності та покірності. Все, чого нам не вистачає у християнському житті, може дати Бог, тому треба просити це у Нього.
  2. (1 Пет. 2:2, 2 Пет. 1:2-3) Не хватає вивчення Слова, яке має змінювати наше серце. Кожний ранок ми повинні питати у Бога: в чому мені сьогодні змінитися? Що виправити? Де я не такий? Якщо ми не працюємо над собою, жертва Ісуса на хресті стає марною. Сьогодні є спокуса копати глибоко у чужих серцях, а не займатися своїм. В кожного з нас є речі, які відводять нас від пізнання Христа в той час як воно має стояти на першому місці.
  3. (Луки 17:6) Стіни гріха не падають сьогодні довкола нас, як стіни Єрихону тому, що нам не вистачає віри.  

Серед християн є маса причин, чому можна чогось не робити. А як навпаки знайти причини, щоб почати робити щось? Ми дозволяємо собі насипати в фундамент піску на різних етапах будівництва свого життя: послух батькам, сімейне життя, виховання дітей… Там пісок, там, там… Там дозволив собі зайве, там не звернув уваги, там не доробив… А потім подув вітер, і падіння дому стало велике. Просіть у Бога мудрості. Аналізуйте, де, в якому місці фундамент вашого життя досі засипаний піском. Бог покаже і допоможе це виправити.

Хочеться закликати нас аналізувати свої серця: що ми туди вкладаємо, чим їх наповнюємо, закликати глибше закладати та укріпляти фундамент свого життя, щоб мати змогу устояти в бурю.         

(проповідь Леоніда Самофала)