Божий спокій
З’ївши плід з дерева пізнання добра і зла, перші люди втратили відносини з Творцем, а разом з тим згубили і спокій. Бог вигнав їх з раю, щоб не з’їли плоду також з дерева життя і не стали би жити у вічному неспокої. Бог вигнав їх з тим, щоб колись вони могли повернутися. Як Бог повертає людину в Свій спокій сьогодні?
(Матв. 11:28) Ісус Христос каже: прийдіть до мене, всі струджені і обтяжені і Я заспокою вас. Тож шукайте Ісуса, і ви знайдете шлях. Без Нього вам ніколи не пізнати спокою душі. Божий спокій невідділимий від Божого Сина. Без Нього він просто неможливий. Якщо ти не пізнаєш Ісуса, то ніколи не знатимеш Бога. Він – Творець життя, світло Батькової слави, спадкоємець всього. Він перевершує ангелів. Ти не ввійдеш у спокій, доки не зрозумієш Христа, як родоначальника спокою.
(Євр. 1:1-8, 3:1-19) Хто ввів в Божий спокій ізраїльський народ? Мойсей – великий вчитель і пророк, патріарх, вождь іудаїзму, людина, через яку Бог вивів свій народ із рабства і дав закон? Ні, бо Мойсей був лише служителем у домі Божому, а Сином, Який будував той дім, був Ісус Христос. Люди часто обминають Ісуса Христа як особистість, бо це тягне за собою відповідальність і необхідність переміни життя. Чому отці ізраїльського народу не ввійшли у Божий спокій? Бо були непокірними, ремствували, не хотіли пізнати Божих шляхів, грішили і підпали під Його гнів і осуд. Все це так, але основна причина – із-за невір’я. Бог показував їм Свої справи 40 років, могутньо являв Себе в пустелі, запросив їх туди, ніби на побачення: тільки Він і вони. Пустеля повинна була стати для Ізраїлю місцем переродження, де вони мали максимально зблизитися з Богом. Він хотів працювати з ними, вивести їх не тільки з фізичного, але і з духовного рабства. Це вийшло лише у двох людей, в інших не вийшло взагалі…
(Євр. 4:1-2) Багато хто з нас переживає подібні речі сьогодні, зустрівшись з Богом в пустелі свого грішного життя. Але чи виходить у нас зближатися з Ним? Ми повинні не просто виходити з Божою поміччю з пустелі, а розвивати з Ним відносини. Якщо ми не будемо цього робити, наше серце стане жорстоким та кам’яним, бо воно здатне змінюватися тільки через близькість з Богом, через Його Слово. Дозвольте Писанню працювати з вашим серцем і змінювати його вже сьогодні!
Всі ми чули історію про блудного сина, всі пам’ятаємо долю молодшого, зустріч з батьком… Але чи пам’ятаємо ми про старшого сина? Він завжди знаходився у батьковому домі, але не мав від цього спокою і задоволення. Він завжди був поряд з батьком, але так і не знайшов миру, не отримав радості від цих відносин. Ми не повинні бути такими. Грішна плоть хоче повернути нас до рабства Єгипту, тому треба постійно досліджувати себе. До чого ми приліплюємося, до Божих рук чи лиця? Чи маємо ми відносини з Ним, а якщо так, то радіємо чи томимося від цього? Чим ми зайняті більше: служінням, роботою, сім’єю чи Богом? Все потрібно, але найдужче ми повинні бути захоплені Господом. Ми повинні також шукати, знаходити і слухатися наставників, які можуть допомогти дійти до покою і стати причасниками Христу.
Отож, коли почуєш голос Ісуса, не роби жорстоким свого серця! Якщо твоя душа стомилась від неспокою, іди! Ізраїль дійшов до краю Божого терпіння, тепер не допусти цього ти. Бог терпеливий, але не вічно. Він запрошує прийти і отримати Його спокій. Послухайся і іди, доки не стало пізно!
(проповідь Івана Свашенка)