7 років з Дня народження церкви "Воскресіння"!!!

(Повт. Закону 12:7, Числа 10:10) 8 березня 2009 року було проведене перше богослужіння церкви Євангельських християн-баптистів "Воскресіння". З тих пір пройшло 7 років і сьогодні ми знову зібралися в цьому залі, щоб відсвяткувати цю чудову подію. Свято радості і веселості вдалося на славу, славу Господа нашого Ісуса Христа!!! Чисельна церква, тісно заповнений зал, радісні обличчя, змінені долі людей – все це результат могутньої дії нашого Бога, на який неможливо спокійно дивитися без сліз радості, щастя і гордості за те, що нам випала честь служити такому Великому Богові, долучитися до Його дивовижної роботи!

До нас завітали численні гості з інших церков, серед яких були люди, які своїм життям внесли великий вклад у розвиток нашої церкви. Кожному з них було що сказати присутнім:

Пастор церкви "Життя" Руслан Фомічов: (1 Кор. 13:1-13) Перша ознака церкви – це любов. Не чудеса, не знамення, не говоріння мовами, а любов. Якщо немає любові – немає нічого. Справжня любов – це віддача себе. Часто це буває важко, незручно і некорисно. Інколи Бог посилає нас в такі місця, до таких людей, де буває тяжко коритися Богові і продовжувати любити, але благословення ми отримуємо саме у послуху. Апостол Павло використав у свідоцтві свого життя деякі імена. Коли він розповідав історію власного навернення, то згадав Ананію, про якого всі іудеї в Дамаску давали добрі свідчення. Щоб мати перед ними гарне свідоцтво, треба було добре духовно потрудитися, сильно послужити, бо таким людям важко догодити. Незважаючи на велику побожність, в житті Ананії був момент, коли він сперечався з Богом, бо боявся Павла, до якого Бог його посилав. Ананії було дуже страшно, бо Павло тоді був відомий, як небезпечна людина, яка нищить церкву. У послуху Богові завжди є невідомість. Якби Ананія знав, що все буде добре, якби знав, ким стане згодом Павло, то відразу пішов би... але він не знав. Послух Ананії проявився у тому, що він подолав страх, встав і пішов, щоб укріпити новонаверненого брата Павла. Це і є поведінка слухняної людини: слухатися і йти. Ми повинні так само прийняти рішення довіритися Богові та бути слухняними, незважаючи на свої страхи. Ісус каже, що Йому дана влада на небі і на землі, тож Він посилає нас іти і навчити всі народи Євангелію. Кожен з нас колись почув Євангеліє, бо хтось вставав, йшов і говорив. Робіть так само. Люди потребують спасіння, треба розповідати їм, що вихід в Ісусі. Результатом будуть спасенні душі. У цьому світі важко залишатися люблячими, слухняними і побожними, але ми повинні бути такими, щоб виконати своє призначення перед Богом і допомогти спастися іншим.         

Пастор церкви "Благодать" Андрій Корнійчук: (Матв. 5:13-16) Ісус називає своїх учнів сіллю і світлом. Там, де світло, немає темряви, там, де сіль, немає гниття. Церкву повинно бути видно, вона має впливати на суспільство. Церква просто не може не впливати. Де люди сьогодні можуть відчути атмосферу Божої любові? У церкві, у християнських сім'ях. Біля вас люди теж мають відчувати милість і благодать. (Дії 3:1-8) Петро з Іваном йшли у храм і проходили повз жебрака, брудного каліки, який дивився на них, чекаючи милостині. Петро сказав, що вони не мають золота і срібла, але що мають, те дадуть. Іменем Ісуса Христа вони зцілили його і підняли на ноги. При цьому Петро доторкнувся до нього, брудного і нечистого по іудейським законам. Для служіння нам потрібно співчуття. Успіх церкви полягає у її близькості до суспільства, зокрема до його низів. На сторінках Об’явлення Бог звертається до церков, говорить їм багато важливих істин. Одна з них полягає у тому, що церква не повинна бути мертвою. Для цього вона не повинна терпіти недобросовісності, брехливості, непорядності. Церква має бути нетерпимою до гріха, бо повна толерантність – це смерть. (Дії 13:2-4) Дух Святий прорік апостолам, щоб ті відділили Варнаву і Савла на служіння проповіді. Церква помолилась за них і відправила нести Слово далі, незважаючи на те, що сама була зовсім молодою церквою. Це найкраща практика, бо коли старі церкви обростають певними традиціями, їм стає важче відпускати від себе людей. Церква, яка впливає на суспільство, повинна мати місіонерське бачення, жити для вічності, розтрачувати себе для Бога. Він приводить людей до церкви, щоб забрати інтоксикацію з їхніх душ і навчити допомагати іншим це робити. Коли-небудь на вулицях раю якась людина може вас зупинити і подякувати за те, що у свій час ви запрошували її до церкви. У Бога не буває нічого випадкового. Будь-яку ситуацію Він використовує для людського блага і можливості прийти до Нього.     

Пастор церкви "Воскресіння" Олег Бешта: Бог приєднав нас до Своєї місії і заповідав бути святими, як Він Святий, показуючи святість іншим; йти проповідувати всім народам Євангеліє, спасаючи взятих на смерть. (Еф. 1:3-7) Бог вибирає кожного. Якщо ми сьогодні сидимо в цьому залі, це вже говорить про те, що Він нас вибрав. Наша справа – відповісти Йому. Христос заплатив ціну власним життям, викупив нас, щоб простити наші гріхи і зробити спасенними. Якщо ми приймаємо цю жертву, Бог в надлишку дарує нам мудрість, тверезість і адекватність. Це теж частина вибрання. Ми зі свого боку теж повинні прагнути непорочності, не залишатися гріхах, змінюватися через Боже Слово. І це ще не все. Бог вибрав нас по Своїй волі не просто так, а з конкретною метою – виконувати Його волю на землі. Ми повинні чітко виконувати це призначення. Ця тайна відкрита церкві, але бувають моменти, коли люди здаються. Адам і Єва помилились, спокусившись на слова лукавого, і зупинились у своєму вибранні і призначенні. Ісус Христос вистояв у цій атаці, і тепер є прикладом для нас на всі часи.

                Що нам робити, щоб не зламатись у своєму вибранні? (Матв. 4:1-11)

1. (2-4 вірші) Люди люблять задоволення, тому інколи ми ризикуємо заблудитися навіть у християнстві. Можна забути, що людина живе не єдиним хлібом, загубитися у грошолюбстві та матеріалізмі. Щоб такого не відбувалося, ми повинні направляти свій розум і думки на Слово Боже.

2. (5-7 вірші) Бог дає нам тверезий розум, і треба ним користуватися, щоб лжепророки і вчителі не збили нас з правильної дороги. Не треба спокушати Бога. Тримайтеся того, що працює у вашому житті, перебувайте у тому, чому навчені, тоді не загубитесь і виконаєте те, що запланував для вас Бог.

3. (8-10 вірші) Ісус сказав, що треба поклонятися і служити Одному Богові. Що нам заважає це робити? Часто ми здаємося без бою, коли світ нам щось пропонує, в той час як не повинні поклонятися нікому і нічому, крім Бога. Не женіться за світом, не служіть йому. Служіть Одному Господу і слухайте тільки Його. Ми повинні не просто стояти в Божих очах, а робити Його справу, бути добрими будівельниками багатогранної Божої благодаті!

Амінь.